„Я не розумію гомосексуалістів, виходячи з означеного в епіграфі: як можна кохати подібне собі? Навіть по законах фізики – притягуються лише протилежності!
Але я розумію та поважаю їхнє право пройти парадом по вулицях міста, де вони мешкають.
Мене це не лякає, не викликає обурення й не дратує.
Це лякає, викликає обурення та дратує лише невпевнених у собі чоловіків. Латентних гомосексуалістів. Вони таким чином самоутверджуються. Як і, у принципі, більшість людства має схильність самоутверджуватися за рахунок когось іншого.
Враховуючи негативне ставлення в суспільстві до гомосексуалістів, ті з них, які готові публічно заявити про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, не соромитись її – то сміливі люди.
Тож хай собі ходять ці сміливці парадами...”
Сергій Левитаненко, для УП
 
 
*            *            *
 
Муниципалитет крупнейшего города Южной Америки принял законопроект о праздновании Дня гордости гетеросексуалов, который планируется отмечать каждое третье воскресенье декабря. Геи и лесбиянки - против.
 
*            *            *
 
У шведському дитячому садку Egaliа ("Рівність") поставлено цікавий експеримент: співробітники уникають будь-якої згадки статі, в тому числі слів "хлопчик", "дівчинка" і займенників "вона" і "він", називають дітей "друзі" і намагаються, щоб малюки грали в загальні ігри - хлопчики в "дочки-матері", а дівчатка будували будинки з кубиків "лего", передає NEWSru.co.il.
Таким чином вони прагнуть позбутися від нав'язування дітям гендерних стереотипів поведінки та забезпечити їм повну свободу самовираження, пишуть 26 червня зарубіжні ЗМІ.
"Суспільство вимагає, щоб дівчатка були жіночними, милими і гарненькими, а хлопчики - мужніми, товариськими і грубуватими. А наш дитячий садок дає дітям унікальну можливість бути самими собою", - роз'яснює суть експерименту 31-річна вихователька Дженні Джонсон.
... У літературі, використовуваній в Egalia, в обов'язковому порядку фігурують гомосексуальні сім'ї, батьки-одинаки та прийомні діти, а класичні казки, подібні "Білосніжку" і "Попелюшку", тут не читають, оскільки вони, на думку педколективу, "закріплюють традиційні стереотипи".
http://vidgolos.com/98254-pedkolektiv-shvedskogo-ditsadochka-namagayetsya.html
 
 
*         *        *
  
 
Запущенная британскими властями программа использует учебники, предназначенные для детей от 4 до 11 лет, в которых пропагандируется содомия. Ее внедрение в британских школах планируется при поддержке Департамента образования.
 
Учебный курс под названием «Нет аутсайдерам» предусматривает изучение специально написанных сказок, обучающие малолетних детей так называемым «однополым отношениям».
 
Например, вместо традиционной сказки про Золушку, один из учебников рассказывает о принце, отвергнувшем трех принцесс ради любви к мужчине. Другая повествует о двух пингвинах-самцах, усыновивших ребенка, и девочке, имеющей двух мам — космических путешественниц.
 
 
*            *            *
 
Англичане Бэк Лэкстон и Киран Купер скрывали половую принадлежность своего ребенка с момента его рождения и до достижения им пятилетнего возраста. И только когда у «неведомой зверушки» начались проблемы в школе, горе-родителям пришлось рассказать правду.
Оказывается, андрогин по имени Саша все-таки скорее мальчик, чем девочка, если судить по половым признакам. Но мальчик довольно странный по поведению и мировосприятию. Ведь он совсем не понимает, почему одноклассники-мальчишки не играют в куклы и не носят девчачью одежду. Сам Саша делает и то, и другое просто потому, что ему это нравится.
Родители Саши прикрываются тем, что не хотели навязывать ребенку поведенческие стереотипы. Пусть, мол, дитя само выбирает, что носить, во что играть, как себя называть. Пока не известно, как такое решение родителей — дать полную свободу формирования личности — отразится на психическом здоровье Саши в период полового созревания. Это первый в истории зарегистрированный случай, отмечают психологи.
http://www.directadvert.ru/news/txt/?id=25182&da_id=3456346
 
*          *           *
 
„...говорит Йоран Стантон, инспектор полиции, председатель гей-объединения полицейских Стокгольма...
По статистике, однополые браки гораздо крепче и среди них меньше разводов. Восприятие надо менять, восприятие...”
 


 
Врешті відбулося те, чого так довго чекали всі прогресивні толеранці Києва - Pederast Parade. Адже „етот дєнь” вони наближали, як могли... Зранку місто барвисто прикрасилося „райдужними” прапорцями, що символізують непорушну дружбу педерастів і не педерастів. Та що там дружбу - братерство! Хоча іноді - й сестринство. Втім, хіба у них там розбереш...
Ось, тримаючись за руки, крокують школярі. Щойно вони прослухали факультативний курс програми толерантного відношення до секс-меншин і тепер жваво обговорюють цю вельми цікаву інформацію. Періодично звучать нові терміни. В інтонаціях відчувається непідробний інтерес. Хто не в змозі пригадати щойно почутий термін, пояснює його суть красномовним жестом. Хлопчики і дівчатка (поки що їх називають ще так) узгоджено кивають головами.
- Коли я виросту, то стану геєм! - впевнено каже Петрик.
- А я - лесбіяночкою! - підтримує тему Катруся, - і ми утворимо сім`ю.
- Ні, - зі серйозним виглядом відповідає Петрик, - справжня сім`я, це коли два гея. Геєм бути круто! Геї - сила! А ти, Катрусю, зробиш сім`ю з Наталкою.  
Відчувається, що хлопчик прослухав лекцію більш уважно.
- А ось коли я стану геєм, - мрійливо говорить Миколка - то буду писати музику, як Чайковський. Або піду в шоубізнес.
- Чому ти так впевнений?
- Бо всі геї талановитіші від не геїв, це - факт.
- А я, напевне, піду в політику, - втручається Петрик. - Так, виросту геєм, вступлю в „Партію Регіонів”, стану депутатом і буду займатися  мовними питаннями!  
 
Біля групи школярів проходять дорослі. У них відкриті усміхнені лиця, в очах - толерантність. Всією своєю поведінкою вони як би показують, що їм нема чого приховувати від суспільства.
 

Діти призупинили дискутувати і зацікавлено спостерігають за яскравим видовищем. Все ж толерантність - це прекрасно. Адже без цього почуття у них могла б виникнути відраза до побаченого, а там і до нетолерантності - один крок... Але уроки толерантності не пройшли даремно і діти спостерігають за спонтанними проявами ексгібіціонізму досить доброзичливо. Терпіння крокує планетою!
Ми підходимо до організаторів цього свята толерантності.
- Що змусило вас вийти на цей парад? Вас переслідують?
- Ні, не переслідують.
- Вам забороняють займатися цим вдома?
- Ні, не забороняють.
- А що тоді?
- Недостаток толерантності в суспільстві. Мало, мало ще у нас толерантності... Окрім того ми вимагаємо, щоби держава підтримувала наші сім`ї і дозволила брати дітей з притулків. Ми будемо їх виховувати.
- Що можете сказати вашим недоброзичливцям?
- В дійсності у нас, практично, немає недоброзичливців, а якщо такі й є, то це не толерантні, практично хворі люди. Не треба звертати на них увагу. Бо майбутнє - за нами. До речі, вже всім відомо, що той, хто демонструє неповагу до публічних проявів гомосексуалізму, сам є латентним гомосексуалістом.
- Щасти вам!
- Дякую.
 
Градус толерантності зростає і на параді появляється нова колона. Віками їх любов засуджувалася суспільством без пояснення: чому? Але тепер на зміну не толерантному середньовіччю прийшли нові часи! Публіка оплесками вітає сміливців, які сьогодні вперше вийшли для публічної демонстрації свого приватного життя.
Так, вперше в історії міста вулицями Києва крокує колона зоофілів.
Вони також прийшли сьогодні парами, бо „с любімимі - нє расставайтєсь”, а, так би мовити, всєй плотью в ніх врастайтє.
 
Погляди публіки приваблює постать смуглого чоловіка, вдягненого в щось на зразок туніки. На шкіряному плетеному шнурочку він веде свою „половинку” - білосніжну козу. Дбайливо вимите і розчесане хутро сліпуче виблискує на сонці. Вим’я кози прикрашене стилізованим тату у вигляді арабески. На сосках - пірсинг. На ратицях - рожевий лак.
- Ви - чудова пара!
- Дякую... - шаріється чоловік.
- Це ваша коханка?
- Дружина. Ми живемо громадянським шлюбом.
- Як ім`я вашої дружин?
- Елеонора.
- Давно разом?
- Більше року. Раніше моєю дружиною був ослик, але з того моменту, як я побачив у сусіда на городі Елеонору, моє серце належить тільки їй.
- Що привело ваше подружжя на цю демонстрацію?
- Дискримінація. Ми так і не змогли досі зареєструвати наш шлюб. А без цього ми не можемо взяти на виховання дітей.
- Жахливий формалізм!
- Так, жахливий... Але ми не втрачаємо надії.
- Кого хочете - хлопчика, дівчинку?
- Я - хлопчика, Елеонора - козлика.
- Вам тяжко буде дійти компромісу...
- Немає неможливого для справжнього кохання! Ми візьмемо хлопчика, а козликом я вже зроблю його сам.
- Що можете сказати тим, кому не до вподоби зоофілія?
- Треба бути більш терпимим, більш людяним... До того ж не виключно, що це у вас говорить латентна зоофілія. А відтак не воюйте, а приєднуйтесь до нас; думаю, Елеонора буде не проти. Елеонора, ти не проти?
- Бе-е-е!
 
...Між тим межі толерантності роздвигаються стрімко, як ноги у повії. І ми по запаху можемо здогадатися, що в вечірніх сутінках наближається нова хвиля „кохання” - йдуть некрофіли. Як і всі сьогоднішні демонстранти, вони прийшли на це свято парами. Втім, прийшли - не зовсім точний термін. У всякому випадку прийшли далеко не всі. Як мінімум половина присутніх у цій колоні приїхала на візочках в силу тієї причини, що прийти вже не було ніяких сил. Тому вони смиренно відпочивали собі на своїх візочках з закритими очима на землисто-сірих обличчях.
На що тільки не здатні люди заради свого кохання! Тяжко без сліз співчуття дивитися на це видовище! Періодично можна спостерігати, як ті, хто штовхають візочки, змушені залишати їх і повертатися на розшуки фрагментів своїх коханих. „Рученьки... ніженьки... лагідні очі...”
- Чи є у вас якісь специфічні проблеми, які потребують нестандартного підходу?
- Так, є. Нас не влаштовує наявність випробувального терміну перед реєструванням шлюбу.
- Чому?
- Знаєте, наша любов така швидкоплинна...
- Відчуваєте тиск від певних верств суспільства?
- Так, ретрогради ще зустрічаються, але все менше. Все ж толерантність суттєво оздоровлює суспільство. До того ж всім відомо, що будь-яка критика некрофілії є найпершою ознакою латентної некрофілії.  
- Думаєте за дітей?
- Так... Тут головне - встигнути.
- Себто?
- Тільки вчора я бачив, як сусідські діти поховали симпатичного ховрашка. Коли я його відкопаю, то назву Свіжачок.
- Звучить досить мило...
- Дякую.
- Щасти вам!
- Ми ще прийдемо до вас...