І тут ми без Росії не обійшлись. Вочевидь ніяк не можна було. Форму для національної олімпійської збірної України пошили "брати"-росіяни. Слід розуміти, в Україні тих, кому можна було довірити настільки відповідальну роботу не знайшлося.
 
І справді, хіба можна взагалі таке уявити, щоби українцям шили форму самі українці? Мабуть це, за логікою нинішньої влади, зокрема національного олімпійського комітету - щось неприпустиме. Суцільний "рускій мір". Як в політиці, так і в спорті.
 
А даремно. Адже будь-який одяг несе певну енергетику. Тих, хто його виготовив, тієї місцини, де йшло виробництво. Українську олімпійську форму пошили в Росії - країні, що є стратегічним ворогом України. Чи може цей одяг нести який-небудь позитивний заряд? Аж ніяк.
 
За словами дизайнерів, форма виконана в дусі 70-х років і навіяна творчістю групи "Тhe Beatles". А це тут до чого? Чому, приміром, сімдесяті, а не, скажімо, дев'яності чи якійсь інші? Чому в концепції закладено погляд у минуле, а не майбутнє,  рух назад, а не вперед? Отак і змагатися будемо...
 
І до чого тут "бітли"? Тому що Лондон? Взагалі "Тhe Beatles" називали ліверпульською четвіркою. Дизайнеру форми подобається знаменитий квартет і він завважав доречним відобразити свої персональні музичні уподобання у парадній формі для всієї національної збірної України. А якби йому подобалися "Реt shop boys" чи, скажімо, "Queen"? Пам'ятаєте Фредді Мерк'юрі у широко декольтованій майці та лосинах на сцені?
 
Щодо спортивного варіанту, то у жакетах чи курточках національні орнаменти, про які кажуть дизайнери, дуже важко вгадуються. Щось таке намазюкано. І забагато всього, і в той же час - нічого конкретного. Скоріше, можна вести мову не стільки про національний орнамент, як про його уявлення того, кому подабається творчість ліверпульских "жуків".
 

Щось бліде, сіре, невиразне, виготовлене, за словами дизайнерів...
 

в українському стилі, яке має і самим спортсменам подобатися, і всім навколо
 
А чому б не було стилізувати цю форму під вишиванку? Невже така ідея є якоюсь крамольною? Та й в парадному одязі відообразити не сімдесяті роки чи творчість "Тhe Beatles", а справді оригінальний національний орнамент, традиційний для української вишивки. Адже ці візерунки несуть в собі оберегову функцію від всього поганого. Може це додатково сприяло б перемогам?
 
"Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами. Сьогоднішня українська вишивка — результат унікальної духовно-матеріальної еволюції нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою"
/Вікіпедія/
 
На Олімпіаду в Лондон потрібно їхати, аби презентувати  Україну, свій народ, власну історію і традицію, в тому числі й в одязі, а не стилізовану під "бітлз" моду сімдесятих. А так щось хаотичне, еклектично-карикатурне вийшло.
 

 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ,