Прочитав  статтю, в якій автор дохідливо, НА ПРИКЛАДАХ доводить, що «арабська весна» - то не «торжество свободи» в кількох окремо взятих країнах, а банальне рейдерство. Різниця - лише у масштабі.
Передруковувати та копіпастити не буду, хто захоче – сам прочитає. Вразив фільм, де на фоні старіючого Каддафі кілька експертів стверджують: ну не жилося погано лівійцям. Не жилося – і все. Зарплати по 6 тисяч доларів, матеріальна допомога по безробіттю – тисяча із хвостиком. Медицина, освіта – безкоштовні. Наркоманія, алкоголізм і проституція – заборонені.
Чим не комунізм, чи то пак – рай на землі? Хто зі мною посперечається?
Зрозуміло, що основа добробуту Лівії – це нафта. В Радянському Союзі, до речі – теж, як і газ. Тобто, необхідність «матеріального базису», описаного ще товаришем Марксом, ніхто не відміняв. І не зможе відмінити, бо людині, для того, щоб почати замислюватися над високими матеріями, необхідно спочатку, як кажуть, налагодити побут.
У Лівії все це було. Єдине, чим тепер можна дорікнути покійному Каддафі – це тим, що він не виховав НАРОД. Не я сказав – північно-корейські вожді.
Тобто, зібравши по пустелі (а це, на секунду замисліться – 90% території країни!) окремі бедуїнські племена, вивівши їх на асфальтовані хай-веї, давши їжу, освіту (грамотність населення – 95%), медичне забезпечення, він виховав… паразитів, які звикли лише споживати. До речі, історія однієї української медсестри та кількох інженерів лише підтверджує той факт, що  існування цієї майже ідеальної державної машини забезпечували заробітчани з інших країн.
Звісно, це схоже на диктатуру. Точніше – на культ особи. Але… Чи були там протести голодних знедолених громадян?
Були, скажете ви, адже інакше звідки взялася революція?
Правильно, були. А хтось замислювався, звідки взялися незадоволені, адже у країні БУЛО ВСЕ, і це ВСЕ було загальнодоступним?! В чому причина?
І ось тут ми підходимо до причин.
Комусь було дуже некомфортно від тієї думки, що Лівія, займаючи місце у першій двадцятці країн світу  з добування та експорту нафти, є «некерованою». Тобто, немає на неї жодного впливу. Гроші течуть повз чиїсь кишені.  Іноземних «інвесторів», які настворювали військових баз на території країни, вигнали.  Держава націоналізувала все (привіт Петру Миколайовичу!), а потім передала громадянам.
«Непорядок», вирішили іноземні хлопці і почали підбурювати народ: «Що він собі думає, пора його скидати, розжирів, нафтою торгує, обкрадає народ! Зараз ви отримуєте по 6 тисяч зарплати, а будете отримувати по 20!».
Можу допустити, що більшість населення Лівії не хотіла ніяких змін: чого ще бажати, живи і радій.
Після «весни»-війни до влади прийшли, можливо, хороші люди, але вони просто НЕ  КОМПЕТЕНТНІ у питаннях, із вирішенням яких  їм довелося зіткнутися. Це – об’єктивний факт, з яким важко сперечатися. Результат знають усі: Лівія в руїнах, і швидше за все, не підніметься з них у найближчі кілька десятків років. Їй просто не дадуть, бо дуже багато в економічному плані поставлено на карту міжнародними фінансовими групами та нафтодобувними монополістами.
Ситуація, чимось трохи подібна до «арабської весни», в Україні почала реалізовуватися десь у 2000-2002 роках. Результатом став Майдан. Різниця лише в тому, що в нас, на відміну від Лівії,  є зовсім трохи газу, здається, зовсім немає нафти і є газотранспортна система. Ну, ще дуже зручне розташування у центрі Європи. Може, ще щось.
А ще – у нас є ринок збуту у вигляді українського народу. От усілякі міжнародні «благодійні» фонди несуть нам «свободу слова» замість «утисків злочинної влади», «свободу вибору» між просто наркотиками і дарованим «благодійниками» метадоном і так далі.
Люди, от не треба покладатися на іноземного доброго дядю, який начебто тільки і шукає, куди вкласти пару зайвих мільярдів доларів. Безкоштовний сир буває лише самі знаєте, де. Думайте своїми головами.  
І нарешті - обіцяний фільм
Оцініть, чи є паралелі між «веснами» в Єгипті (де через бойові дії стався відтік туристів, і як наслідок – спад в економіці), Тунісі (де теж трохи штормило), Лівії, де й так, ІМХО, все було нормально? До речі, Муаммар приїздив до Ющенка в гості, а той – знаний демократ, з ким попало на одному гектарі не присяде. Отож.