для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Казочка про казочки від Наталки та Вітальки.


Казочка про казочки від Наталки та Вітальки.
  Майже у центрі всієї цивілізації людства жила-була собі окрема територія, яку населяло насєлєніє. З всіх благ, яке людство надбало за часи своєї еволюції, ця територія з насєлєнієм мали лише пупок, якій насєлєніє гордовито називало "центром" і дуже цим всі пишались. На всі решту досягнень людства і цивілізації, насєлєніє сжимало кулаки і скрізь зуби процежувало - " клятые капиталисты, мало им наши деды в 45м дали..."
 
По задуму всевишнього на тій території мав жити народ, якому всевишній дав ще і мову свою, українську, щоб розрізняти міг  між іншими народами. Але якимось чертовським задумом сталось так, що на тій території почалось "пролетарии всех стран соединяйтесь" та дуже довго керувало тою територіїю напасття -  "ум, честь и совесть их эпохи". І перетворився шляхом винищення народ в насєлєніє, якій хтось з керманичів "построения светлого комунистического будущего" гордо назвав совєтським, а інші звали совком.
 
Так вже історично склалось з тим насєлєниєм, що всі бандити та погані з директорами прибивались до одного табору, де панували проффесіанали. А в іншому таборі, якій хтось з легкої руки назвав - оппозиція, збирались та кучкувались популісти з націоналістами і всі ті, хто був готовий тушкуватись та продати все і всіх заради місця у корита влади. Ще до оппозиції примазувались скандалісти та провокатори. Принаймі так перше угрупування казало і переконувало насєлєніє про других, тих хто був не з ними.
 
І коли вже весь людський непотріб того насєлєнія розповзся по своїм таборам, так сталось, що розумним і чесним зовсім не було ніде місця під сонцем тої території. Жили всі непідкупні, розумні, некорумповані та хороші своїм окремим життям та чекали на свій час та своїх поводирів.
 
  А як всім  нам відомо - святе місце не пустує, тому і з'явились на території насєлєнія Наталка Ко та Віталік К, які взяли на себе тяжку ношу - привести до влади всіх тих, хто не попав до двох перших угруповань. І так вони були переконані та впевненні в тому, що в їх таборах-командах не буде всіх тих поганих та корупционерів, що навіть самі Наталка та Віталька часом в це вірили. Насєлєніє в це теж хотіло вірити, а тому і тримало дулю в кішені, хоча і сподівалось, що хтось в чергове за них подбає і покращить їм життя вже сьогодні, а може і завтра. Так вже було видресоване то насєлєніє - вірити, що влада за них подбає та все зробить...
 
Ось така вона, казочка моя, хлопчики та дівчатка. Хто прочитав - молодець. На тому і казочки кінець. А хто хоче, може і закоментувати щось.
© Захар Беркут. [09.07.2012] | Переглядів: 5049

2 3 4 5
 Рейтинг: 44.2/22

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook