Не хотілося брати участь в тому шоу, шо відбувається зараз і називається «захистом української мови від російської». Але, мабуть, доведеться, тому що вже несила терпіти ту суцільну брехню, якою, наче маревом, оповитий цей закон, розроблений та проголосований ідіотами. Причому брешуть всі-як влада, так і опозиція. Причому опозиційна брехня набагато цинічніша і небезпечніша для суспільства, ніж провладна. Проти чого збирають людей біля Українського дому Арсеній Яценюк і К? Проти затвердження російської мови як другої державної. Але ж в законі нічого такого немає! І навпаки, там є такі статті, що загрожують існуванню самої української держави і можуть перетворити (і перетворять!) її в другу Югославію. Ось, приміром, стаття сьома нового закону:

«2. У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
3. До кожної мови, визначеної у частині другої цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови якщо кількість осіб, – носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і більше чисельності її населення.»

Так от, по-перше, Європейську хартію регіональних мов ратифікували не всі європейські країни. ЇЇ не підписали, приміром, такі багатонаціональні країни, як Франція та Росія. А підписали ті, що мають не більше двох-трьох національностей і, відповідно, регіональних мов. А в цьому законі до регіональних мов віднесено аж вісімнадцять! Тобто закон гарантує навчання на цих мовах в дитсадках та школах , слухання в судах, ведення документації в виконкомах та інших установах. Я так розумію, що в Україні хоч греблю гати спеціалістів з новогрецької або кримськотатарської мов і грошей, як у дурня махорки, щоб фінансувати всі оці нововведення. Та й список цей скоро може виявитися неповним. Бо, скажімо, в Одесі одна половина євреїв забажають спілкуватися на ідиш, а інша половина-на івриті. А в законі регіональною мовою є тільки ідиш. Тому доведеться робити регіональною мовою ще й іврит, бо інакше ізраїльські євреї можуть образитися. Ну і в чому тут виграє російська мова?! Але й це ще тільки «квіточки». Тому що, по-друге, далі в сьомій статті є ще й «ягідки»:

«За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає менше 10 відсотків населення відповідної території.»

Тобто досить кільком таджикам, що торгують на ринку шаурмою, дати хабаря голові місцевої ради, як таджицька мова зразу ж стане регіональною з усіма витікаючими з цього наслідками. Тому в майбутньому слід чекати таджицьких груп в дитсадках, узбецьких класів в школах, судових засідань на фарсі, розрахунків за газ та опалення на хінді. Скажете, жодна держава не зможе цього забезпечити? Але ж в жодній нормальній державі і не приймають таких дурних законів, тут ми знову по ідіотизму «впєрєді планети всєй». Та коли вже закон прийнятий, його треба виконувати, яким би ідіотським він не був. Якщо він не буде виконуватись (а його неможливо виконати!) підуть скарги в Європейський суд від тих же закарпатських угорців або русинів, кримських татар і караїмів. Суд, звісно ж, стане на їхню сторону, бо прийняті закони таки треба виконувати. За закарпатських угорців вступиться Угорщина, за буковинських румунів-Румунія, за кримських татар-Турція. На території України спалахнуть етнічні конфлікти, а оскільки Україна є найбільшим транзитером газа в Європу, то для захисту газопроводів в Україну введуть війська НАТО. Ну а далі Закарпаття потихеньку відійде до Угорщини, Буковина і частина Одеської області-до Румунії, поляки заберуть Галичину, а турки-Крим, решту прибере Росія.  Армії в нас немає, тож захищати Україну буде нікому. В етнічних конфліктах загинуть сотні тисяч, якщо не мільйони людей, економіка України буде остаточно зруйнована. Але ті, хто зараз проштовхує цей закон, теж нічого не виграють, бо більшість з них загине в ними ж спровокованих етнічних війнах. А ті, кому вдасться врятуватися, опиняться на лаві підсудних, бо виявиться, що Європі були потрібні не вони, а їхні гроші. А все, що вони вкрали в українського народу, перейде в руки нових власників.
 
Вся біда в тому, що після отримання Україною державності, нею керували виключно ідіоти, які вміли тільки розкрадати зроблене не ними і ніколи не думали про майбутнє. Я сумніваюся, що ідіот Колєсніченко зумів би сам додуматися до такого ідіотського закону, який, фактично, в майбутньому знищить його самого та його сім’ю разом з українською державою. Скоріше за все, закон писався далеко за межами України майбутніми власниками українських чорноземів та природних родовищ. А потім розумні люди підсунули його придурку Колєсніченку, пояснивши, скільки голосів цей закон додасть його партії на майбутніх виборах. Бо чим вигідний придурок розумним людям? Тим, що він не усвідомлює, до чого можуть призвести його дії, оскільки  бачить в них лише те, що хоче бачити. Як співається в відомій пісеньці: «На дурака не нужен нож, ему с три короба наврёшь-и делай с ним, что хошь!»
Можна привести приклад з історії, коли три великодержавних ідіота-німецький кайзер Вільгельм, австрійський імператор Франц-Йосиф та російський цар Микола Другий вирішили трохи повоювати. Тому що кайзеру Вільгельму були потрібні нові колонії як ринки збуту німецької продукції, а російський цар спав і бачив, як майорить російський прапор на святій Софії в Стамбулі. А в австрійській імперії дехто з впливових людей переплутав державну кишеню з власною і потрібна була невеличка війна, яка все спише. Тобто, на першій погляд, причини для війни у всіх трьох були начебто логічні. А що в результаті? Всі три імперії розвалилися, Вільгельм закінчив своє життя в еміграції, а Миколку разом з сім’єю розстріляли в Єкатеринбурзі. Більше всіх «повезло» Францу-Йосифу-той встиг померти  ще в 1916-му році. А все тому, що, як згодом виявилося, всі їхні «геніальні» плани були лише частиною плану світової фінансової еліти на шляху до світового панування. Тому що саме після розпаду цих трьох імперій світом стали правити фінансисти, а не монархи, і долар почав своє стрімке сходження як світова валюта. Вузько мислили їх величності, за що і поплатилися.
 
Те ж саме відбувається і зараз. Тому не треба захищати російську мову-мова Пушкіна і Достоєвського, Толстого і Чехова захисту не потребує. Так само як не потребує захисту і українська мова. Мова Шевченка і Лесі Українки, Сосюри і Загребельного пережила і царат, і Голодомор, і окупацію, переживе і Колєснічєнка з Ківаловим. Треба рятувати державу Україна від знахабнілих від двадцятирічної безкарності ідіотів, які вважають себе пупами землі і не розуміють, що вони творять. Їм так довго все безкарно сходило з рук, що вони всерйоз увірували в свою «геніальність» та «непогрішність». Але ігри з вогнем на діжці з порохом не можуть тримати вічно. Тому треба не захищати українську чи російську мову, а вимагати зняття депутатської недоторканності і відкритого суду над Колєсніченком та Ківаловим за антидержавницьку діяльність та зазіхання на територіальну цілісність України. Особисто я впевнений, що врятувати Україну від громадянської війни та мільйонних жертв могла б тільки прилюдна страта через повішення цих двох ідіотів в центрі Києва, на Майдані Незалежності. І щоб цю страту показали в прямому ефірі, по всіх каналах, на всю Україну. А після цього влаштувати «народниє гулянія», знову ж таки, по всій Україні, особливо в місцях проживання нацменшин. Але при нашій «демократії» про таке можна лише мріяти.
 
То чому ж наша «оппозиція» «захищає мову», а не українську державу, чому не вимагає суду над Колєснічєнком та Ківаловим? Адже це б реально об’єднало Західну та Східну Україну в боротьбі з окупаційною владою і врятувало б як мову, так і країну. А тому, що тому ж Яценюку або Кендзьору реально начхати як на мову, так і на державу, їм потрібен піар перед виборами, потрібні місця в Верховній Раді. Саме тому теперішня їх "боротьба" не стільки рятує мову, скільки продовжує розколювати країну. Де вони були, коли розвалювали колгоспи та різали заводи на металобрухт? 70% відсотків українських заводів вже знищено, але щось я не пам’ятаю жодного «опозиційного» мітингу проти цього. Де вони були, коли знищувалася та розпродавалася українська армія? Втім, «видний опозиціонер» Гриценко на посаді міністра оборони встиг в цьому навіть взяти участь-за його наказом солдати кувалдами розбивали «зайві» ПЗРК «Голка», кожний вартістю в кілька мільйонів доларів. Ви пам’ятаєте хоч один мітинг «опозиції» на захист української медицини, яка зараз активно знищується Януковичем?  І я не пам’ятаю. А зруйновані соціальна система, безплатна освіта, дитячі оздоровчі табори? До чого тут мова, коли українці давно вже живуть в окупованій країні на правах безправних кріпаків? Навіть те, що в нас ще працює, давно вже не наше-воно офшорне. В нас зосталася тільки земля, та й то ненадовго:
 

«Известный украинский миллиардер депутат и сионист Александр Фельдман, обсуждавший недавно в Израиле тему привлечения крупных компаний оттуда к гигантским инфраструктурным проектам на Украине, так говорит о перспективах израильских инвестиций: «Прежде всего, это сельское хозяйство. Если продовольствие в ближайшее столетие будет «второй нефтью» мировой экономики, то Украина - это «хлебная Саудовская Аравия». Инвестиции в сельское хозяйство Украины со стороны израильских компаний позволят не просто вложить деньги в ликвидные активы, но и дадут возможности Израилю усилить свои позиции в регионе в качестве экспортёра продовольствия. Кроме того, чрезвычайно перспективной отраслью является общественная безопасность, строительство новых коммуникаций, освоение природных ресурсов, экспорт и переработка нефти. Самое главное отличие Украины от других развивающихся стран - низкий уровень рисков природного, политического и социального характера. Украина - стабильное государство» . Так говорит Фельдман.»

Тобто, якщо пан Фельдман говорить так впевнено, значить, пацани вопрос по землі вже «порєшалі»? І не виключено, що мітинги «за мову»-це ще й відволікаючий маневр бидла від прихватизації українських чорноземів ізраїльськими бізнесменами. Поки україно-та російськомовне бидло будуть один одному пики товкти, кошерні пацани по тихому земельку поділять. Все, як завжди. Казав же Тігіпко, що «гроші люблять тишу». До речі, в  його новому законі про зайнятість безробітною вважається людина «ВІД 16 ДО 70 РОКІВ!» Опозиція, агов, де ви? У відповідь-тиша. Тобто, я так розумію, що перетворення всього населення України на бомжів нашу «опозицію» мало хвилює, головне, щоб ці бомжі балакали на щирій українській мові.
Ці хлопці просто роблять свій бізнес, як не прикро це визнавати. Невже ви всерйоз можете уявити пана Арсенія Яценюка на барикадах? Або Кендзьора в ролі Зої Космодем’янської? Або колишнього кадебістського стукача, псевдо «Тридоля», пана Яворівського як борця з окупаційним режимом? Не смішіть мої капці! Шановне панство, безплатний сир тільки в мишоловці, треба все здобувати самим. Не треба вірити політикам, треба об’єднуватися, і рятувати не тільки мову, а й державу Україна. Пора зрозуміти, що далі відступати вже нікуди, бо якщо цей закон приймуть, то попереду лише хаос та громадянська війна. Ніяка мова, в тому числі і російська, від цього закону не виграє, на кону стоїть життя нас і наших дітей. Треба організовувати акції протесту не проти або за українську чи російську мови, а з вимогою відставки тих депутатів Верховної Ради, що голосували за цей закон. А також з вимогою зняття депутатської недоторканності з провокаторів Ківалова та Колєснічєнка і відкритого суду над ними як ворогів української держави, та всіх народів, що в ній проживають. Якщо хтось думає, що я згущую фарби, то мушу нагадати, що кровопролиття в Боснії почалося з вбивства кимось корови в одного з мусульман…
 
P.S. Вибачайте, шановні, що вийшло якось сумбурно. Просто років з п’ятнадцять тому  довелося мені бути в одній з «гарячих точок» і бачити, як люди вбивають один одного. Причому ті люди, що ще вчора ходили один до одного в гості, гуляли весілля, разом працювали та відпочивали, були друзями. Причому всім уже було неважливо, хто правий, а хто винуватий, та з-за чого все почалося. Люди жили тільки ПОМСТОЮ за вбитих рідних, жінок та дітей, і цей процес зупинити було неможливо. Тому не хотілося, щоб це все почалося в Україні.