для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Бандоохоронці. Як у Дніпропетровську ментівська погань з бандюками дружить


Бандоохоронці. Як у Дніпропетровську ментівська погань з бандюками дружить
На Героїв Сталінграда, 138, що на 12 кварталі Дніпропетровська, у дворі дев'ятиповерхівки, в якій я мешкаю, нині в самому розпалі черговий сезон майже цілодобових галасливих посиденьок всілякої п'яні, хулігані, наркомані та іншої подібної срані. Вона збирається зграями за столиком під деревами. Одна компанія змінює іншу.
 
Смердюча гидота сповзається сюди з прилеглих територій. Бандюки розпивають спиртні напої, матюкаються, з'ясовують між собою стосунки, привселюдно справляють фізіологічні потреби. І вдень, і вночі при відчиненому балконі ані спати, ані відчувати себе комфортно неможливо. Не рятують і зачинені двері. При відкритих виникає враження, що це неподобство відбувається у тебе прямо в помешканні, при закритих - що на балконі.  
 
Хронологія знакових подій з місця пригод та заходи боротьби за правопорядок детально викладені мною в минулорічній статті "Міліцейський дурдом, або «Голий пістолет» по-дніпропетровськи"
 
В принципі додавати до цього немає чого, окрім як констатувати, що все продовжується. Так само.  Вчора, приміром, "концертна програма" розпочалася близько опівночі. Якраз після ЄВРО.
 
В міському відділенні № 7, що в трьох, максимум п’яти хвилинах неквапливої  їзди, реагуючи на перше телефонне звернення, черговий Темченко сказав, що «співробітники вже виїхали».
 
Близько першої години ночі, коли від безперервного дебільного як чоловічого, так і жіночого реготіння на дворі вже почало тіпати,  довелося передзвонювати. Цього разу Темченко повідомив, що його співробітники зайняті іншим випадком і будуть за 15-20 хвилин.
 
Відтак «концертна програма» продовжилася. Спроби втихомирити виступаючих жбурлянням наповнених водою целофанових пакетиків бажаного результату не принесли. Це лише розвеселило п’янюг.
 
- Эй, давай еще! – чулося звідти.  
 
За чверть до другої ночі у відповідь на третій дзвінок черговий Темченко повідомив, що співробітники точно виїхали.
 
Коли ж приблизно о пів на третю до чергового Темченка зателефонували вчетверте, тому що весь цей час галасливе дійство тривало, а з балкону було добре видно, що жодна машина у двір не заїжджала, той ошелешив звісткою, що повідомлений про бешкет екіпаж, був біля столика не більше, не менше – 5 разів (!) і всі рази нікого там не заскочив.  
 
-  Може ви адресою помилилися? Куди ж він приїжджав?
 
- У двір на Героїв Сталінграда, 138, - повторив Темченко.
 
- З балкону добре видно, що ніхто не заїжджав і ніхто від столику нікуди не відходив. Всі, як сиділи за ним, так і сидять. Хіба ви не чуєте в слухавку, як там весело? Тож не треба брехати, а візьміть і хоч раз приїдьте!
 
Як би це не було дивно, але вже після цього міліція таки прибула. Джип урочисто в’їхав у двір за 5 хвилин після останньої телефонної розмови і зупинився біля зловісного столика, освітивши фарами його завсідників.
 
«Ну слава Богу, нарешті дочекалися, – подумалося, – хоч залишок ночі вдасться подрімати". Але минає хвилина, друга, п’ята, десята, двадцята – а регіт все не припиняється. Може міліціонери вирішили приєднатися?
 
У дворі ніякого джипу вже не було. Він поїхав непомітно. Не було чути навіть як відчинялися та захлопувалися дверцята. Тобто правоохоронці навіть не залишали машини. Тупо подивилися на розперезану шваль, тихо розвернулися і поїхали геть. От і все, на що спромоглися недолугі, зухвалі і брехливі мєнти, оскільки правоохоронцями їх назвати неможливо. Бо вони радше охороняють п’яниць і наркоманів, забезпечуючи їм безкінечний кайф, а не спокій громадян, ніби гарантований законом.
 
Взагалі ситуація настільки ж вбивча, наскільки й абсурдна. Вона поза всілякими рамками здорового глузду.
 
Тим часом почало світати. Це ж була найкоротша ніч у році. Кампанія і не збиралася розходитися. Вочевидь, вирішила сидіти до упора.
 
Чергова порція жбурлянь водяних снарядів вже роздратувала бандюків.
 
- Заєбалі, блядь, гандони!
 
У відповідь довелося  виголосити з балкону палку промову з гучністю, що відразу перекрила всі голоси знизу. Цікаво, а в міськвідділі № 7 чули? Думаю, могли:
 
- А ну забирайся геть, наволоч!!! Позакривали свої пащі та пішли звідси негайно, п’янь наркоманська, срань зеківська!!! Негайно шуруй звідси, падла смердюча!!! Коли ж ви вже повиздихаєте, скоти, падлюки, мерзотники!!! Коли вже пообколюєтеся та пообпиваєтеся?!! Ух, гниль!!! Щезніть, гніди!!!
 
Внизу принишкли. Може їм самим трохи вуха позакладало. Залишки помутнілого розуму таки сприйняли сигнал.
 
- Ми тебя, сука, єщє уєбьом, - сказали вони, залишаючи місце.
- Я на етого підараса собаку спущу, - додав хтось.
 
З цим компанія, знявшись з якоря, переплила у сусідній двір. Там стала розважатися на дитячих гойдалках. Ще довго на фоні металевого скрегіту було чути приглушений відголос дебільного сміху та захопливі зойки...
 
Нізащо не повірю, щоби серед місцевих ментів, не було таких, в кого б руки не свербіли комусь голову відкрутити, ребра поламати, нирки повідбивати, ноги повідривати. Що називається, просто так. Заради власної втіхи. То взяли б вже, передали б по своїм каналам про місце, де можна кожну ніч приходити, аби відтягнутися по повній, втамувати свої садистські нахили, відпрацювати прийоми, одним словом відвести свою ментівську душу.
 
З цього скотопадлючого бидла, що збирається  у дворі за столиком на Героїв Сталінграда, 138, нічого ж путнього не вийде. Воно тільки отруюватиме життя оточуючим. То чому б не зробити суспільно-важливу справу: пустити втративших людську подобу на перегній.  
 
Нещасного студентика, який раз в житті може лише трішечки перебрав та й то на свій день народження, у Шевченківському райвідділку Києва до смерті закатували. А цим недолюдкам, які кожної днини і ночі регочуть, матюкаються, самі з собою б’ються, коляться, заливаються чорт зна чим, потім обсикаються, від правоохоронців - повний респект, непідробна "уважуха".
 
Чи може міліція очікує, коли люди візьмуться за сокири та влаштують кривавий самосуд? Час іде й терпіння все менше. Та й всралися нам такі бандоохоронці.
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
© spetskor [22.06.2012] | Переглядів: 4085

2 3 4 5
 Рейтинг: 35.0/35

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook