Я тут зазвичай виступаю на захист Віктора Ющенка, за що постійно отримую чималі порції персональних образ і прокльонів у коментарях. Одначе виправдати його участь в так званій (анти) Конституційній асамблеї ніяк не можу.
 
Був неприємно вражений і навіть шокований побачити шанованого мною екс-президента за одним столом  в компанії з затятими бандюковичами. Лідер Помаранчевого Майдану сидів поруч із Кучмою, люб'язно спілкувався з "підрахуєм". Чи, бува, не про почесну відзнаку, якою він свого часу того удостоїв?
 
Таке неподобство не лізе ні в які ворота. Чи не слід сприймати ганебну присутність Ющенка на цьому бандитському збіговиську його особистою згодою зі звинувачуеннями межигірського барина помаранчевих у руїні, яку він зі своєю командою проФФесіоналів блискуче подолав за два роки свого правління і завдяки чому країна тепер впевнено дивиться у світле майбутнє?
 
Оголошуючи присутніх на заході президентів Віктор Федорич "забуває" ім'я та по-батькові свого попередника. А Віктор Андрійович не звертає на це уваги. Як можна проковтнути таке публічне приниження? Та й заради чого? Що цінного може народитися в тому колі затятих шахраїв і невиправних мерзотників: як внести до Конституцію пункт про другу державну мову? Як запровадити вибори президента України в парламенті? Як легітимізувати процеси русифікації, новітньої колонізації України та взагалі демонтажу державності?
 
З чим він і в якій якості прийшов на цю сходку? Що це як не черговий та відчайдушний акт з самодискредитації?
 
Хочу випередити іронічні коментарі з приводу "запізнілого позріння" автора цих рядків. Адже я ніколи не ідалізував Ющенка. Віддавав йому заслужену шану за все добре, що він робив чи намагався робити для держави і критикував за хибні й негідні кроки. Так було і під час його президентства, так лишається і після. От і зараз я реагую адекватно і пропорційно кожному конкретному вчинку ненависного тут для переважної більшості політика.
 
Тож, як би мені не було прикро, але доводиться констатувати - Ющенко вкотре припустився того, що не може не викликати однозначного й категоричного несприйняття та глибокого обурення. Одне діло разом з цими мордяками футбол у віпівській ложі дивитися, хоча й від цього, зважаючи на політичні обставини та  виходячи з морально-етичних міркувань, можна і слід було утриматися, але куди гірше - брати участь в офіційному заході під головуванням олігофренічного урки.

Сором і ганьба.
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.