- Ти готовий, синку? - голос підстаркуватої жінки, звабливо йорзаючої на ошатно вбраному ліжку, сколихнув стіни Большого театру і змусив всіх присутніх стрепенутись.
- Так, мамо!
На сцену, кумедно перебираючи короткими ногами, вбіг карлик у піонерському одязі.
- А мені здається ти, щось забув.
- Та пам'ятаю я той клятий вірш! - невдоволено викрикнув коротун.
Жінка промовисто мовчала.
- Лежить лайно на березі,
Хтось уже вступив.
Славим тебе Сталін -
Славний богатир!
Карлик зневажливо фиркнув.
- Молодець! - похвалила синочка жінка - Але я не це мала на увазі.
Вона жестом вказала на приготоване для нього місце. Коротун трохи повагався, але врешті, неначе на скелю, почав видиратися на велетенське ліжко.
- Ти забув одягнути свою улюблену фурашку...
- Стоп! Стоп!! Стоп!!! - раптово закричав режисер-постановник, що до цього часу спокійно спостерігав за тим, що відбувається з глядацького місця.
- Ну яка в сраку фурашка! Пілотка мать вашу! ПІЛОТКА!!! І не одягнути, а натягнути!!!
Він не витримав і вискочив на сцену.
- Ти забув натягнути свою улюблену пілотку! З цими словами ти розтуляєш ноги і ви починаєте чпокатись! - режисер від люті обпльовував все навколо - Інакше який сенс в цьому діалозі!!!
Він поглянув на коротуна, який з переляку завис на покривалі ліжка, наче скелелаз на півдорозі до вершини.
- За що ми тобі платимо, тупа хвойда, якщо ти навіть слова вивчити не можеш!!! - після короткої паузи продовжив репетувати режисер.
- А ви мені й не платите. - не зертаючи уваги на образу, спокійно відповіла жінка - і взагалі, ви обіцяли мені великі члени, а тут якесь жовтеня з штрудєльом замість піськи!
Режисер повернувся до свого асистента.
- Це бомжиха з вокзалу, - знизуючи плечима відповів той - підстаркувати німфєтка.
- Та не великі члени, а високі чини! - знову заволав режисер - Ти хоч знаєш, що сам товарісчь Сталін буде дивитись, як ви пораєтесь! Він вимагає, щоб всі актори чоловіки були нижчі за нього. А ти спробуй ще знайди таких!!!
Він різко розвернувся і попрямував зі сцени.
- Давайте все з початку!
Схоже цього разу все пішло як треба і режисер задоволено всівся в крісло.
- Товариш Береговий, - прошепотів асистент - яка в нас наступна сцена за сценарієм?
Здавалося, режисер не звертав уваги на свого асистента.
- Ти диви як розійшлися! Товарісчь хвойда, родіна вас не забуде!!!
Було помітно, що Береговий дуже задоволений тим, що відбувається.
- Наступна сцена - товарісчь хвойда і хор кубанських козаків - не відриваючи погляд від сцени, врешті відповів він - любить товарісчь Сталін цих бешкетників.
- Карлікових? - здивувався асистент.
- Ну а яких же! - Береговий різко підірвався з крісла - Запускай кубанських козаків!!!
Він радісно заплескав в долоні.
- Пішла жара! Оце я розумію масштаб, оце я розумію по совєтські!!! - він взяв до рук  мегафон - Ей! Не всі зразу!!! В чергу! В чергу, сволота!!!