Сьогодні я дещо цікаве почув по радіо. Ну, по-перше, політолог Катерина Венжик сказала, що в негативних статтях західних ЗМІ, щодо нашої готовності до проведення Євро, немає балансу думок. І, раз УЕФА не відняла у нас права на проведення чемпіонату, значить ми готові.
 
   Шановна пані Катерино! Чи їздите Ви київськими вулицями? Я не знаю, як там щодо отого клятого балансу, але ж маєте Ви очі? Виходить, що шведи, які фотографували позавчора роботяг, що під дощиком накривали дах на рятувальній станції- наклепники? А вчора я бачив, як, стоячи у багнюці, шведи наклепницьким чином цмулили пиво біля свого табору. А звідки багнюка? Та перед самим їх приїздом прокладали кабелі та якісь труби. І побий мене, Боже, якщо ті кабелі призначені тільки для освітлення наметового табору. У цьому я дещо розуміюся. Таких кабелів вистачить на чималенький розважальний центр.
 
   На мосту Патона зараз встановлюють відбійники, що чомусь забули встановити ще минулого року, а уздовж новенької розв'язки вже щось риють.
 
   А з біо (прости, Господи) туалетами, що біля пішохідного мосту, треба щось робити: або насипати в них якийсь наповнювач, або видавати бажаючим по прищепці. На носа. Тільки тоді, боюся, почне очі різати.
 
   А відносно рішення УЕФА... Мабуть там мудро вирішили: краще маленька рибка, ніж великий тарган. Бо, пані Катерино, на мою скромну думку, віднімати у нашої держави право на проведення чемпіонату хоч півроку, хоч рік тому, було запізно. Не думаю, що якась держава могла, ризикнувши власною економікою, всерйоз запропонувати себе в якості заміни. А нам, боюся, "видихати" оце саме Євро ще довго прийдеться. Усім нам: Вам, пані Катерино, мені, усім іншим, тим, хто не можновладці й не банкіри.
 
   Тут якраз хочу плавно перейти до іншої цікавинки, що сьогодні я почув по радіо. Воно чомусь зветься соціальною рекламою, я ж про себе назвав сексуальною, бо вона гвалтує мій мозок.
 
   Жвавий голос повідомляє: руїну подолано! Коли таке чую, то згадую подумки усю, накопичену на протязі життя, немаленьку колекцію матюків.
 
   Зрозумійте мене вірно! Я не політик, не економіст, навіть, боронь Боже, не політолог. Я звичайна робоча людина, якій небайдужа держава (пробачте за високий штиль) та яка не страждає амнезією. Навіть якщо не згадувати оті напівлегендарні докризові часи, то відносно навіть минулої осені, коли руїна ще квітла та буяла, мої теперішні доходи досить серйозно впали. А, враховуючи, що робота моя має дещо сезонний характер і зараз, в принципі, повинен бути підйом (якого нема...) то хочеться сказати, ні, вигукнути: ну навіщо було чіпати вже ту руїну?! Бо якщо цей ось триндець ви звете "подоланням", то я з острахом чекатиму на "покращення"...
 
   Поясніть мені, нерозумному: якого дідька нам здалися оті кляті поїзди, оті Хюндаї? У нас що, вже нікуди дівати грошей? Що, Україна під вагою грошви здатна вже, як Атлантида, булькнути під воду?! Ми що, досі на волах лише їздили? Так наче ж ні: я й сам потяг пару раз в житті бачив. Чи просто без "Хюндаю" покращення буде неповноцінним?
 
   Ні, звичайно, ви, панове можновладці, як справжні першопрохідці, результати подолань та покращень взялися перевіряти на собі. Ну там літачки, вертольотики, хатинки, дебаркадерчики, унітазики тощо. Але вже згодом... А, точно! Перевірятимуть ваші дітки, живучи там у Відні, чи де там ще. А потім- онуки.
 
   Я не наклепник! Тому чесно скажу, який же подарунок ви, панове керманичі держави, приготували для нас. Тепер у мене, двомовного (не плутати з двоязиким) є можливість розмовляти без усіляких ущімлень на регіональном общєдоступном язикє!
 
   Звичайно, "такий подарунок" оцінить тільки повністю здебілізована людина, що страждає на склероз та алкоголізм. Людина, яку нинішнє керівництво держави, що не надто переймається долею країни та її народу, привчило та привчає відноситися з презирством та ненавистю до країни, хліб якої вона їсть. Звісно, такими, пробачте, громадянами, простіше керувати.
 
   Без, повірте, якоїсь зловтіхи, з сумом, таким людям можу сказати наступне: шановні! Тепер ви можете оцей дозвіл не розмовляти мовою вашої держави, для багатьох з вас рідною,  покласти замість масла на хліб. А якщо, не приведи, Боже, "покращення" таки дійде до повного безгрошів’я- намажте на папірець із написом: "руїну подолано!".