Почитав я отой законопроект про мови. Гарно і гладко написано. А що в сухому осаді?
 
Чомусь згадався мені один з монологів Петросяна. Його герой, страждаючи від похмілля, каже: «Целый час какую-то таблетку сосу, а она не тает…   Таблетка какая-то странная, с двумя дырочками. Чего только за границей не делают.»
 
Не нагадує вам сумнозвісний закон ту пігулку? Хіба що в законі дірок більше. Ото й уся різниця. За кордоном роблений? Однозначно. Навіть не буду писати, де саме. А як же дієвість? Така ж. Як та пігулка не врятує від похмілля, так і цей закон не допоможе російськомовним громадянам України.
 
Причина – у дірках.
 
Пам’ятаю, були нарікання на український дубляж фільмів. Навіть прогнозували спад відвідуваності кінотеатрів.  Але того спаду не сталося. Ті, що не можуть вивчити спорідненої мови, у кінотеатри зазвичай не ходять. У них трішки інші інтереси. То чи почнуть дублювати фільми російською, якщо український дубляж обов’язковий, а російський – цим законом ніби дозволений, та й то не усюди? Чи будуть робити два дубляжі? Двічі платити за одну річ? За чиї гроші?
 
Ще дуже бідкалися на обов’язковість ведення документації українською. І на те, що пенсіонерів заставляють писати заяви державною мовою. То я щиро вам скажу, що тут у законі – суцільна дірка. Не пояснено, що робити держслужбовцю, якщо йому написали заяву регіональною мовою. В Одесі – болгарською, в Севастополі – кримськотатарською. А він її ще не вивчив. Державну – вже так-сяк, майже. А регіональну – ще ні. Комп’ютерний переклад пройде, чи живого перекладача кликати? Якщо перекладача, то за чиї гроші? Бо ж відмахнутися вже не можна. Одна скарга про дискримінацію на мовному питанні – і тебе женуть в шию. А кандидат на твоє місце знайдеться. За вже усталеною звичкою – з донецькою пропискою. Дарма, що теж регіональної не знає. Прийде час – може і вивчить. Або регіон вивчить донецьку. Тут вже на розсуд регіону.
 
Добре, що закон вже є і в майбутньому не буде політичних спекуляцій на мовному питанні. Шкода тільки, що закон зовсім не вирішує мовної проблеми в Україні, а лише загострює її. Але то не біда. Перед наступними виборами, у 2015 році, його обов’язково вдосконалять. Потім, ще трішки – у 2017. Потім… Дірок в законі багато, надовго вистачить. А як закінчаться дірки в цьому законі, ще можна буде прийняти закон про надання російській мові статусу другої державної. Потім – єдиної державної. А там вже і на китайській можна буде політичні дивіденди заробляти. Було б лише бажання.
 
Скажете, що у Петросяна в кінці допомогла таблетка? Так і я не кажу, що закон не допоміг. Допоміг же він знову провести Україною лінію фронту.  Допоміг же вкотре посварити українців між собою. Ще й допоможе кілька відсотків на виборах добрати.
 
А ще допоможе декотрим «українським» ідіотам із ще більшою пихою хизуватися тим, що вони не знають української.
 
Що ж вдієш, якщо ПР любить свій електорат? Вони з радістю запалять гривню, щоб знайти загублені в темноті десять копійок. Якщо копійки – їхні, а електорат безтурботно дасть свою гривню.
 
Що не кажіть, а виросли наші гопники. Колись тупим кидаловом займалися, а тепер он які розводи проводять.