Бродив учора базарчиком, шукав солодку полуницю. Ну нема її в цьому році солодкої... До лотка пїдїйшла їнтелегентна  пара - роіїв за 70. Бїднувато, але чисто та охайно одягнені, під ручку - видно, подружжя. Жіночка говорить - зважте два банани, чоловік їй - ні, нехай важить один. Продавець зважила - говорить - три гривні сімдесят. Чоловік - дружині - я ж говорив - на два  не вистачить. Порахував дрібязкві монети, взяв банан і вони потихеньку пішли...
В грудях стало холодно.   Зразу хотів купити гроно бананів і пригостити стареньких - зрозумів, ВОНИ не візьмуть...
Потім захотілося купити 450 бананів - зрозумів, що мене туди не пустять і позасовувати їх кому треба в потрібні місця не дадуть...  Нецерзурна лайка носилася в голові і просилася назовні.
Що це? Наше минуле?
Наше сьогодення, яке ми просрали?
А може, це наше майбутнє, якщи ми і його просремо?!!!!