Дресирована скрипка
 
Новенька Скрипка народилась,
Блищить на сонці  свіжий лак,            
У майстра усмішка світилась,
Немов зацвів червоний мак.
 
Стрункий смичок торкнув пестливо                        
Співучі струни молоді,
І полилась акордів злива,                                                          
Пішла Христосом по воді.
 
Співала Скрипка, вигравала
В руках маестро розцвіла,
І людям радість дарувала,
Сама щасливою була.
 
Та якось Скрипку запросили
В столичний камерний оркестр,
Стакато вирвалось щосили:
Нарешті, ось він - ТОР-реєстр!
 
Вже перша Скрипка не голота,
Концерти грає для панів,
Лягла на струни позолота,
І голос доларом дзвенів.
 
Багато що в житті змінилось,
Що новий рік – то новий тренд,
І так оркестру вже судилось -
Крутий приперся Диригент.
 
Він був прихильником шансону,
Любив і камерний «музон»,
Пройшов і камеру, і зону:
Там не один провів сезон…
 
Взяв замість палиці нагайку –
Простий ударний інструмент,
А на «закручування гайки»…            
Почув від Скрипки комплімент.          
 
Як тільки висвисне нагайка,  
Ще й не пройдеться по спині,
Бриньчить вже Скрипка-балалайка
Про «Мурку» на одній струні.
 
А далі все іде по нотам,
Свистить нагайчин лейтмотив,
Акордеон стікає потом:
В оркестрі він – локомотив.
 
Підхоплять «Мурку» віртуози,
Скрізь зуби цвіркне Диригент,    
А скрипчині метаморфози -
Це лише вдалий менеджмент.
 
Скупа оркестра  режисура,
До грошей хвора ненасить,
Бо  Диригентова дресура
Дає плоди де совість спить.