Відвідувачів Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова зустрічає білборд з сивочолою людиною у генеральському мундирі. Обабіч нього - двоє молодих лікарів: чоловік і жінка. Люди в білих халатах з відчуттям громадянського і професійного обов'язку на обличчях турботливо підтримують ветерана, даючи зрозуміти, що його здоров'я в надійних руках. Всі троє з  георгіївськими стрічками.
 
Вочевидь у такий спосіб у травневі дні лікарня вирішила висловити своє піклування про ветеранів, акцентувати на особливо дбайливому ставленні до них.
 
Не буду зараз піднімати питання доречності, точніше недоречності використання російських проімперських знаків у вигляді смугастих хробаків, навмисно введених в Росії у широкий обіг 2005 року як альтернативи помаранчевій стрічці - символу Майдану. До таких тем в адміністрації комунального лікувального закдаду, судячи зі всього, дозріють ще не сокоро. Тому хочу звернути увагу не на ідеологічну, а морально-етичну складову фотокомпозиції.
 
Теперішнім керівником медзакладу є колишній головний санітарний лікар України, депутат обласної ради від Партії регіонів Сергій Риженко. А  генерал на білборді - ніхто інший, як його ж колега по фракції, відомий своїми сталіністськими поглядами, голова дніпропетровської обласної організації ветеранів України Станіслав Шевченко.
 
Якщо в такий спосіб лікарня вирішила вшанувати ратний подвиг ветеранів Другої світової, то при чому тут Шевченко? Адже він не міг бути солдатом хоча б в силу свого віку. Принаймні, це випливає з біографічної довідки на офіційному сайті дніпропетровської обласної ради. Дата народження генерала-регіонала -  26  березня 1936 року. Тобто в 1945-ому йому "стукнуло" аж дев'ять (!) років.
 
А слабо було відшукати ветерана-фронтовика? Невже б не знайшли підходящого пацієнта у своїй картотеці? Нехай би дідусь і не мав такого високого звання й не був настільки квітучого вигляду, як для свого віку Шевченко. Чи в "Мечникова" фейсконтроль працює? Або ті, що нижче за генерала до уваги не беруться і обласною лікарнею не пошановуються? А надто, коли вони не депутати облради від Партії регіонів.
 
До того ж, Шевченко - абсолютно не з тих, хто був би обійдений увагою влади і мав би якісь проблеми з медичним обслуговуванням. Кого-кого, а генералів в нас лікують. Ще з радянських часів так ведеться. Але ж це всім добре відомо і без наочної агітації совкового штибу.
 
Автори цього білборду вповні заслуговують на сталінську премію в галузі образотворчого мистецтва. Ну все в їхньому агітпропі згідно з тими канонами. Немов ми і досі у ті часи живемо, а не на 21 році Незалежної України. Така невибаглива фотокомпозиція, а скільки в ній гидотно-показушного та зверхньо-зневажливого до пересічної людини.
 
Бо вона ніби промовляє, що в нашому суспільстві справжню цінність людини визначає її звання або посада, що начальники складають окрему привілейовану касту і шанують лише собі подібних, до того ж суттєву роль у статусі людини відіграє партійність, як, власне, і було в СРСР. І все це неподобство на додаток ще й георгіївськими стрічками оповите. Дуже "креативно". І "по-європейськи", і "по-людськи", і "по-українськи"...
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
 
На фото: живий символ турботи медиків лікарні ім. Мечникова про ветеранів - депутат Дніпроптеровської обласної ради від Партії регіонів Станіслав Шевченко:
"Освіта вища - 1968 році закінчив Військову академію бронетанкових військ, спеціальність – командно-штабна оперативно-тактична діяльність танкових військ, кваліфікація – офіцер з вищою освітою; у 1976 році закінчив Академію Генерального штабу Збройних сил СРСР, спеціальність – командно-штабна оперативно-стратегічна кваліфікація, кваліфікація – офіцер з вищою військовою оперативно-стратегічною освітою."