Минулої суботи з води полізли якісь чудиська.
 

 
Вони здиралися по вертикалі від 20 см до 2 м і завмирали.
 

 
Десь за пів-години їх спини починали рватися...
 

 
... і на світ божий з'являлися бабки.
 

 
Процес народження бабки тривав більше години. Вже напівпуста (напівповна?) личинка продовжувала міцно триматися за стіну.
 

 
Як тільки бабка повністю вибиралася з попереднього тіла, вона тут же хваталася за нього лапками. До злету лишалося ще більше години.
 

 
З пів-години на розгортання крил...
 

 

 
... стільки ж на переформатування свідомості.
 
Це інша бабка. Вона так довго висіла нерухомо, що я вже подумала - щось не спрацювало...
 

 
Та в якийсь момент вона повела крилами і за мить злетіла.
 

 
Ще один борт до злету готовий.
 

 
До обіду весь берег був усіяний відпрацьованими корпусами.
 

 

 

 

 
Це не те, що ви могли подумати в першу мить.
 

 
Та як виявилося, не одна я полювала на бабок. За процесом їх появи спостерігали іще дві пари допитливих очей.
 

 

 

 

 
Втім, можливо, їх цікавили не бабки.
 

 
І тільки один шпендель не звертав ніякісінької уваги ні на весь цей Байконур, ні на пристрасті собі подібних. Він був іще зовсім малий і просто ловив кайф.