Бо який канал не увімкни - "
идет война народная. Священная война". Все стріляє, ба-бахкає, громихає.
Люди у військовій формі та в цивільному з гвинтівками, пістолетами, автоматами весь час влаштовують засідки, рахують патрони, ладнають зброю, готуються до бою, йдуть в атаку, закидають один одного гранатами, "косять" з кулеметів, беруть у полон, підривають мости, пускають під укіс потяги. Хіба що в бетонні урни на трамвайних зупинках пекельні механізми не закладають.
І це - незалежно від 9 травня чи ще якої-небудь дати. Військові дії тривають на екрані цілий рік. І влітку, і восени, і взимку, і навесні. Особливо по Першому (
анти-) Національному - там воюють ледь не кожного Божого дня. З невеличкими перервами на "поплавського", "кроликів" чи іншу дурню з тієї ж опери.
А оскільки Перший Національний - державний канал, тобто рупор держави, то може такою слід вважати на сьогодні й офіційну державну політику? Чи не готують, часом, українців до війни? Тільки не уточнюють, до якої саме і з ким, але чітко сигналізують бути завжди напоготові. А як не до війни, то хоча б до життя за законами військового часу.
Разом з НТКУ, ніби теж у виконання державного замовлення, до мілітаризації суспільної свідомості неабияк докладаються "Інтер", "ІСTV", "Україна" та інші. Там так само "батальйони просять вогню" разом з незліченими "СМЕРШами", "солдатами", "штрафбатами", "десантами", "спецназами", "діверсантами".
Тим часом запроваджувані проти національної свідомості українців теледиверсії перетнули екран і набули свого реального втілення минулої п'ятниці у Дніпропетровську. Мовляв, бачите, без
КГБ СБУ та посилених патрулів міліції - ніяк не можна. Повсюди вороги. Так і прагнуть "стабільність підірвати". Отже справа ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ має жити і міцніти.
Якщо ж взяти Інтернет-публікації, коментарі під ними, обговорення на численних форумах, то відвідувачів, які вважають владу абсолютно
непричетною до серії дніпропетровських вибухів, як не "дивно" - переважна меншість. Такі ж самі настрої на вулицях, у чергах, в салонах громадського транспорту, на тих же зупинках. Зокрема і в Дніпропетровську, де живе автор допису.
Між тим телемуштра триває. Єдиним парадом на екранах йдуть менти, кадети, чекісти. Покищо команда "
Равня-а-айсь, смир-р-р-рна!" лунає лише з зомбоящику. Хтозна, чи не отримає її українське суспільство "в натурє". Хоча "
разговорчики в строю!" ми вже чуємо і давно. Вже більше як два роки поспіль...
"
Я вижу дым, но я здесь не был!
Я слышу гарь. Я чувствую гарь,
Я знать не хочу, ту тварь,
Кто спалит это небо.
Я вижу песню вдали, но я слышу лишь:
Марш, марш, левой!
Марш, марш правой!
Я не видел толпы страшней,
Чем толпа цвета хаки!"
/Наутилус Помпилиус, "Шар цвета хаки"/
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
©
spetskor [03.05.2012] |
Переглядів: 2946