Люблю спостерігати циркові вистави,  що постійно демонструються в наших зомбоящиках. Вистав цих багато і різних проте хочеться особливо відмітити ті прем’єри, котрі демонструють на АйСіТіВі, Першому і Інтері. Всіх ведучих цих вистав об’єднує приналежність до фан-клубу любителів пенькобіжного спорту а, також, те, що всі ці цирки проходять по одному і тому самому сценарію.
 
Зрідка влаштовують бенефіси головного, який нам демонструє йолку прикрашену постійними і невпинними покращеннями. Аж приємно оку стає. Зрідка обіцяє продемонструвати гостроту слуху, типа почую всіх, і взагалі, мов, країна вся для вас, для людей. Але не зовсім зрозуміло, навіщо ж тоді оголошувати всі ті  фокуси, про почую і про людей, і не показувати їх. Мов,  все, каже ведучий, дякуєм, наш час вичерпаний…  Буває дехто із залу починає  не погоджуватись - ми вимагаєм продовження бенкету, так зразу йому чомусь всі починають не заздрити… Не дуже цікаві, як на мене, ці бенефіси.
 
Також не дуже захоплюючі бенефіси, що теж зрідка з'являються на екрані, – це соло про лопату, яку треба брати в руки і не скіглити, а рубати нею капусту. І, взагалі, нам лишилось зовсім мало до… (далі нерозбірливо)…  Він, наприклад, вже ЦЕ бачить, ВОНО вже зовсім близько (при цьому поправляє окуляри, ну, щоб фокус навести). І все це на бездоганній державній мові та так монотонно і нудно, що зовсім скучно стає. І не цікаво…
 
Набагато веселіше, коли їх соратники по цирковій групі (ті що в цирковому наметі зараз живуть) виступають. Ось коронний номер клоуна, який своєю однією лівою рукою, одним лиш її помахом, творить просто чудеса чудесні під куполом самого головного цирку країни, ради нашої самої-самої головної. Правда йому асистують клоуни подрібніше (їх ще піаністами називають) і через кілька секунд – о диво дивне: на табло 410 а в залі 41, один клоун і сорок його асистентів. Чим не фокус?!
 
А танці з бубном у виконанні клоунес Б і Б (особливо віртуозно їх виконує перша Б, друга Б ще трохи скуто себе веде)! Одна насолода! Не зовсім естетична та насолода, але дуже смішно їх спостерігати, не те, що виступи раніш перерахованих  клоунів.  А коли на сцену виходить неперевершена майстриня розмовного жанру Г, то всі в залі завмирають з широко роззявленими ротами…
 
Дуже цікаві сюжети (типа мисливці на привалі) часто-густо демонструють пани, вони же і товариші по сумісництву, Є, Л і Л, Т і Т, Ц та інші, всіх і не перелічиш. Теж можна непогано повеселитись, особливо, коли з дуже серйозними виразами на обличчі оповідають, що Т в лазареті ніхто не бив, а тільки лагідно торкнулись кулаком її живота, загорнули в покривало і понесли, куди положено. А коли вони нас, пересічних українців починають порівнювати з європейцями, то в мене від сміху сльози невпинним потоком починають литись з очей. Якби ті очі не бачили тих європейців, то може б і повірив… А так ні, звиняйте…
 
Але самий цікавий номер демонструють актори (ті що зараз тимчасово в цирковому наметі не живуть а перебувають в опозиції, так би мовити, до намету). Я би сказав, що це смертельний номер. Під все посилюючий гуркіт барабанів починається:  зафіксувавши міцну громадянську позицію (шкода, що десь пропала сильна країна, а то можна було би ще на неї обпертись для більшої надійності) наноситься потужний удар по «вперед», потім в зад (зад радикальний однак) і все це відбувається під феєрверк  постійних змін по всьому фронту… Гуркіт, спалахи сяйва, барабанний дріб, що все посилюється… Декорації: зліва, скромно так, соціально, стоїть блок лівих зусиль, справа, національно-свідомо так, розташувалась свобода… І всі разом вони В ПРИНЦИПІ підтримують батьківщину, яка зараз вже і сама може народно самооборонитись, так би мовити…  Гучні оплески, що переходять в овації і крики «Біс!», зала встає. Завіса.
 
Всі герої  і події вигадані і всі співпадіння вважати чисто випадковими і тому не дійсними. ЦИРК НА ДРОТІ однак…