Мустафа Найем -  Кто вам предложил баллотироваться на должность Уполномоченного по правам человека?
 
Валерия Лутковская  - Впервые мы об этом говорили с Александром Сергеевичем Ефремовым и еще с несколькими народными депутатами, фамилии которых я не запомнила. Вот, собственно, и все. Сразу скажу, что никаких напутствий мне не давали.
 

 

 
Стук в двері.
- Тук-тук-тук!
- Хто там? А, Саньок...
Саньок, зі своєю фірмовою туповатою посмішкою:
- Мона?
- Та вповзай вже, - насторожено спостерігаючи з-під лоба за спритними пальцями „регіонала в законі”. – Чого треба? Ручку, кстаті, поклади на місце.
Кладе ручку.
- Тут така фігня, Лєра: хочемо тебе на... – задумався.
- ...ну? куди?..
- Ом... буд... блін... забув, – дивиться в папірець. – Мена!
- Я – вумен.
- Я – в курсі.
- Окей, Олександр. Думати не буду. Согласная я!
- Вже?.. Та й правильно. Хера тут ще думать.
- Та й я такого ж мнєнія. Тут до тебе вже якісь депутати вешталися...
- Хто?
- А я знаю?.. Наче з ваших. Тоже голубі. Я ж їх в лице не помню...
- Біло-голубі?
- Так. Дєвствєнно-білі і небесно-голубі.
- Тоді це наші. Відразу хочу сказати, що ніякого напутствія не буде. З цим у нас строго. От „папа” всіх спецом вчора ото зібрав і каже: ніякого напутствія! Боронь Боже комусь напутствіє давати! І тебе, Саньок – це він до мене – в першу чергу це касається! Шоб навіть і не думав. Як тільки узнаю, шо якесь стерво напутствіє омбудсменші давало – горло вирву! Руки-ноги переламаю! А потім перехрестився на образочок Миколояновича Чуднотворця і каже так: бо закон, то є святе! А я так думаю: чого тобі напутствіє давати? Навіщо воно тобі ото? Чи перший день в політиці? Ти ж сама знаєш, шо таке закон і куди його.
- А то. Камасутру з картінками можу видати на цю тему. З ілюстраціями Єрко. Просто казка для дорослих буде! Зачитають до дірок перед сном.
- Камасутра (задумався), це - приємно.
- А то. А камасутра з законом – ще й вигідно.
- Значить, так. Нам головне, аби закон був для всіх однаковий. А напутствія давать ми тобі не будемо.
- Ти це вже казав.
- Да?
- Да. Ті депутати таке саме казали. Один, правда, таки захотів мені тихенько дати напутствіє. Так двоє, шо з ним були, відразу дали йому в табло. Б`ють його і примовляють: закон – один для всіх. І ми, кажуть, за ценой не постоїм!
- Ну, це ж як прийнято. Отблагодарим, чисто по-християнськи.
- За шо?
- За камасутру з законом. За кожну позу – окрема благодарность з занесенням в офшор.
- Але ви ж мене знаєте тільки з хорошої сторони. А в натурі, то я строга і справедлива – просто капец! Во де ви у мене всі будете! – Стискає кулак і тицяє під носа Санькові. -  Слізьми будете ридати!
- І „папа” ото так і сказав: за шо її люблю – за нерозмінну принциповість і непідкупну широту душі! Вірю, каже, шо з законом буде всьо тіп-топ! Срочно віддаємо, каже, пацани, ми закон в надійні руки! Так шо, пішли присягать? Поки наші пацани цих клоунів від трибуни шуганули...
-  (Почервонівши) Согласная я!..