для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Особливості національного "тероризму"


Особливості національного
Чим ще обов'язково і гарантовано запам’ятається Янукович українцям серед безлічі пов’язаних з ним  паскудств, так це тероризмом. Адже такого, з чим нещасні громадяни зіткнулися за правління «короля стабільності» не було за жодного його "попєрєдніка". Якими б "нестабільними" вони не були, але наявної нині вибухово-небезпечної стабільності на вулицях  до приходу на трон бандюковича навіть уявити не можна було.
 
Отже, говоримо Янукович - маємо на увазі: нищення демократії, політичні репресії, утиски свободи слова, наїзди на малий та середній бізнес, смертельно-небезпечна медична реформа, заборона мирних зібрань, «Беркут», розгони протестувальників, войовнича українофобія, зубожіння широких народних мас, стрімке збагачення олігархів, нечувана розкіш Межигір’я… теракти. І все це, зрозуміло, на фоні довгоочікуваної та всепоглинаючої  "стабільності" в країні. Причому у всіх сферах відразу: в політиці, економіці ну і само собою - охороні порядку.
 
Головним месиджем влади, яким вона відповідає на вибухи, є твердження про те, що хтось хоче цю стабільність підірвати. В прямому смислі. Сьогодні у Дніпропетровську Віктор Федорич вкотре це повторив. В принципі, якщо йдеться  про його варіант «стабільності", то це і не дивно. Дивує інше, що ще жодного вибуху не сталося поблизу символів такої триклятої стабільності та того чи тих, хто її уособлює.
 
Приміром, Усама Бен-Ладен атакував об'єкти, що символізують економічну й військову могутність США, загалом ворожу Ісламу, на його переконання, західну мораль. Його терористи скеровували літаки на  Пентагон та башти-близнюки Всесвітнього торговельного центру (на фото). А хто і що хотів сказати, закладаючи вибухівки в урни на трамвайних зупинках, як це сталося вчора у Дніпропетровську? Адже головними жертвами стали ті, хто від цієї ж стабільності найбільше і потерпає, тобто пересічні українці. Самі себе підірвали?
 
Як не крути, але тероризм - ідеологічне явище. Принамйні, має бути тісно пов'язане з якоюсь ідеєю, перконаннями. Хто кого і в чому намагався переконати організацією вибухів вздовж шляху слідування трамваю першого маршруту центральними вулицями міста?  
 
Ще однією досить дивною особливістю «українського тероризму» є те, що завжди єдиним його речником виступає влада. Адже це ніхто інший як вона пояснює народу, що стоїть за тим чи іншим вибухом. Зазвичай так не буває. Бо терористи самі декларують свої цілі, чітко формулюючи свою мету. Інакше втрачається сенс терактів, якщо ніхто не знає, що ними переслідується.
 
Може в місті на Дніпрі завівся якийсь божевільний, який хотів вибухів заради вибухів? І для цього так просто їздив першим трамвайний маршрутом центральним проспектом, спокійно розкладаючи пекельні механізми на зупинках, де сходив?
 
Чесно кажучи, якось не віриться. Серія вибухів радше схожа на добре сплановану і підготовлену спецоперацію, здійснення якої навряд чи було під силу якомусь неадекватному одинаку.
 
Кримінальні розбірки? Та й вони так не робляться. Зазвичай вони теж мають конкретні цілі. Живі. Як це, приміром, сталося напередодні з бізнесменом Аксельродом. Та й чого можна добитися спричинивши травм, в тому числі потенційно смертельних, масі випадкових людей, на долю яких випало нещастя опинитися не в той час, не в тому місці?
 
То що ж ми маємо в сухому залишку, окрім вкотре артикульованої владою тези про чергову спробу підриву видуманої нею стабільності? Нічого. А от проведення будь-яких масових акцій в місті – заборонили. І це при тому, що на подібних організованих заходах ніколи жодних подібних ексцесів зафіксовано не було. Де-де, а якраз там пильних представників правоохоронних органів – як в уніформі, так і в цивільному з відеокамерами – ніколи не бракувало.
 
З роз’яснень міністра юстиції Лавриновича та інших посадовців, слідує, що надзвичайний стан через серію вибухів незрозумілого походження в окремо взятому місті по всій країні не запроваджується. Тим більше, що, на щастя, обійшлося без людських втрат. А якщо подібні інциденти раптово повторяться ще десь, в інших обласних центрах і, не дай Боже, з куди гіршими наслідками? І тоді вже, так би мовити, за сукупністю, може визріти нагальна необхідність застосування суворих заходів з наведення порядку по всій України. Якщо так, то в цьому контексті Дніпропетровськ виступає такою собі «першою ластівкою» і генеральною репетицією.
 
До того ж, аби «закрутити гайки» не обов’язково вводити і надзвичайний стан. Судові заборони проведення зібрань громадян під будь-яким приводом виносилися і в цілком «мирний» час. Після вибухів урн така практика лише зміцніє і систематизується, а правоохоронці отримають додаткові козирі в рішучій нейтралізації найменших проявів організованої громадянської активності. Зараз міліції в Дніпропетровську – ледь не в кожному дворі. То яка, на фіг, за таких умов свобода зібрань?  
 
Ще одна особливість: попри нез’ясованість природи та всіх обставин дніпропетровських подій, влада впевнено заявляє, що проведенню матчів європейської першості нічого не загрожує. На яких підставах? Вони точно знають, що в Києві, Харкові, Львові і Донецьку терактів не станеться? А надто - під час футбольного чемпіонату? Звідки така інформація? Чи не з тих, бува, джерел, які достеменно в курсі про конкретні дату, час і спосіб здійснення всіх можливих «раптових» терактів  в Україні? Якщо такі є, то це може означати лише єдине – вони під контролем влади і працюють в тісній спайці з нею.
 
То може в даному випадку правильніше було б ставити питання не про якийсь міфічний тероризм, а про конкретні нехай незграбні (в міру креативного потенціалу організаторів),  але все таки випадки політики державного терору проти власного ж народу? Бо які приклади українського тероризму не візьми, всі вони є якимись нелогічними і атиповими, що ніяк не вкладаються в логіку і зміст тероризму як явища. Натомість, дуже органічно підходять до визначення державного терору з метою залякування власного населення та використання цього в політичних цілях, де головною є самозбереження режиму, котрий в Україні досить влучно називають режимом внутрішньої окупації.
 
За логікою, після серії вибухів в одному з найбільших міст країни, обов'язково мають послідувати кадрові ротації. Хтось має бути звільненим. Причому відставки мають бути попорційні масштабності скоєної злочинної акції. Якщо СБУ "вирахувала" якихось "васильківських терористів", які лише нібито збиралися підірвати нікому не потрібний пам'ятник Леніну на День Незалежності, то як же так сталося, що очолювана суперпрофесіоналом Калініним служба прогавила цілу серію вибухів в мегаполісі? Але чи буде він відправлений у відставку? Ага, "щас".... Хто ж тоді узгоджуватиме дії з російським ФСБ?
 
"Президент зазначив, що використовуються всі можливості для розкриття цих терактів. За його словами, оперативно-слідча група консультується із спецслужбами суміжних країн, а також співпрацює з ними в ході слідства". Цікаво, чим же конкретно згадані спецслужби можуть допомогти українським колегам в розкритті дніпропетровських вибухів? Враховуючи специфіку діяльності спцслужб саме суміжних, як було сказано, країн, куди ймовірнішими видаються припущення про надання ними відповідних консультацій, а може й прямих інструкцій, до і для скоєння актів залякування, ніж допомоги в їхньому розслідуванні.  
 
Якщо так далі піде, то дніпропетровські урни - це лише квіточки. Хтозна чого можна очікувати у майбутньому. Бо від всього цього так і тхне чимось ефесбешним, вам не здається?  
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
 
Довідково:
 
Необхідно розрізняти два споріднених, але різних за змістом поняття — терор і тероризм. Терор — насилля влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про спротив. Іншими словами, терор — насилля з боку сильного. Вперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французської революції. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами і навіть мільйонами людей.
 
Натомість тероризм — насилля «з боку слабшого», насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, радикально налаштованих і, як правило, вельми нечисленних. Тероризм носить політичну, соціальну чи національну ознаку в залежності від цілей своїх носіїв. Тероризм як явище переслідує дві основні знакові мети. Перше — вчинити тиск на органи влади, залякати, посіяти страх і непевність. Другою метою і водночас ознакою тероризму є бажання викликати співчуття в своїй цільовій авдиторії, тобто тому прошарку суспільства, який, як вважається, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності терористам. Таким чином, тероризм неможливий без того, щоб терористи не оголосили про свою відповідальність за здійснений акт насилля.

/Вікіпедія/
© spetskor [28.04.2012] | Переглядів: 3715

2 3 4 5
 Рейтинг: 40.5/42

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook