«Цугцванг (нім. Zugzwang — «примус до здійснення ходу») — термін, який використовують у шахах, шашках, та деяких інших іграх, а також у комбінаторній теорії ігор. Це положення, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. У теорії ігор цугцванг означає те, що безпосередньо змінює результат партії з перемоги на поразку.» ВікіпедіЯ
 
Зараз, напередодні виборів до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року, як на мене, ми маєм класичну ситуацію цугцвангу: підеш на вибори - все одно сфальсифікують їх результати і «партія районів» разом зі своїми сателітами залишиться при владі, не підеш – фальшування тих виборів буде ще ефективнішим (чим меньше виборців з’явиться на дільницях, тим вищим виявиться процент фальшування, дуже проста арифметика!). Опозиція попри всі ті гучні заяви, як я зрозумів, об’єднуватись і не збирається: Гриценко «став у позу», Кличко вирішив що «вони самі з вусами», Королєвська раптом «відпочкувалась і полетіла», тільки ось не зовсім зрозуміло, куди це «Вперед!», Рештки «грізного КОДу» вже випихують з нього Тягнибока (чимось він їм там не потрафив), про Тимошенко і Луценко вже й не згадують, ніби їх і немає… Чорті що! Коротше: якщо наша опозиція піде на вибори «шістьома стрункими колонами», то їх парад може і вдасться в сенсі урочистості, так би мовити, проходження цих колон по вулицям наших міст і сіл, проте весь народ, на цей раз вже включаючи і прихильників «біло-голубих» («вольних чи невольних») «пролетить» не менш красиво і граціозно, як пуста каністра над Кувейтом.
 
Для себе я давно зробив висновок – на вибори по-любому йти потрібно. За кого голосувати? Серед шановного товариства (крім проплачених «попів Гапонів») існує думка, що за будь-кого із опозиції (що тут поробиш – вже яка є!), окрім представників чинної влади. Логічно. Але знов залишається відкритим питання: «А якщо це знов «тушки»? А якщо вони знов будуть «гребти» строго під себе, а про нас, «маленьких українців» знов забудуть?»… І ще: чому аж 450 депутатів, а не, до прикладу, 50? Тому що так було ще при УРСРі і «нарушать нє вольно»? Чому 20 років депутатами говориться про зняття з них недоторканності а «віз і нині там»? Тому що так було ще при УРСРі і «нарушать нє вольно»? Чому до сих пір не сів в буцегарню жоден з депутатів, котрий голосував чужими картками або давав свою «у тимчасове користування»? Адже це пряме порушення чинного законодавства!
 
Для себе я вирішив – буду голосувати за тих, кого знаю, до кого «душа лежить», хай навіть вони будуть «непрохідними», як нам ЗМІ навіюють з кожної щілини по 24 години усі 7 днів тижня. Зате совість в мене буде чистою. Не хочу кривити душею, займатись, так би мовити, самообманом…
 
Не буду нікого агітувати, але чим більше грязюки виливають на Тягнибока, тим більше мої симпатії схиляються в сторону ВО «Свобода», та й лідер «Громадянської позиції» Гриценко подобався мені завжди за свою принциповість. Коротше, ближче до виборів визначусь більш конкретно, з «хвамілією», так би мовити. Ще й не варто забувати про те, що дуже навіть реальні шанси у Тимошенко і Луценко прийняти участь у цих виборах однак (все до того йде). Отож бо і воно…
 
Проте будемо реалістами – дуже сильне відчуття у більшості громадян України, та й в мене теж, що одними виборами справа не обмежиться. Дуже велика ймовірність Майдану-2, який вже на цей раз буде не таким мирним і толерантним (тьху, яке чудове слово споганили прокляті «політолухи»!). Таке враження, що історія повторюється, так би мовити, по спіралі. Повторюється цугцванг Тимчасового уряду Росії в 1917 році, коли виникнув революційний вибух внаслідок непроведенних реформ, котрі давно назріли тоді (навіть «перезріли»). Вам це нічого не нагадує? Я маю на увазі ті «тіпа рехворми», котрі у нас з такою помпою проводить по-суті «тимчасовий уряд». Історична паралель тут проглядається доволі чітко. Одним словом – цугцванг…
 
Ось тоді, на Майдані-2, і з’являться у нас яскраві лідери, так би мовити, «свіжа кров». Правий був Жан Жак Руссо: «Лише великі події створюють великих людей». Бо вже, чесно кажучи, так остогидли одні й ті самі морди у Верховній Раді, в Кабінеті міністрів (по кілька разів обіймають одні і ті ж посади і ще знов «мостяться», мабуть, і помирати в тих кріслах збираються). Та скільки ж можна?! Люстрацію робити треба однозначно! І при всій моїй повазі до Тягнибока, його, двічі бувшого депутата, я теж не хочу бачити на «владному Олімпі», Гриценка це теж стосується. Я волів би всіх, хто був при владі (на різних рівнях) всі ці 20 років «люструвавати». Інакше нічого в нас не зміниться. І не треба казати, що, мовляв, де ми наберемо стільки професійних чиновників? Бо ті, що зараз при владі хіба професіонали? Ага, такі вони вже всі професіонали, що Європу і Америку аж завидки беруть, коли сільським господарством керує будівельник за фахом, а економікою країни в цілому – геолог…
 
Бо ми з тими «проФФесіоналами» вже опустились «нижче нікуди». По всім показникам: економіка, верховенство права, наука, освіта, культура тощо. Ось свіжий приклад:  Недавно пройшов всесвітній конкурс «World Press Photo 2012 - Самі важливі світові новини очима фотографів». Так ось, з 21 фото, котрі стали переможцями (в різних номінаціях), 2 (!) фото були присв’ячені Україні. Давайте подивимось які:
 
Підозрілі і свідки на допитах в міліцейських дільницях в Україні. 1-е місце в номінації «Сучасні проблеми» (репортаж)

Фотограф: Дональд Уебер (Канада)
Місце зйомки: Україна
Кімната для допитів
1 квітня 2010 року
 
Зрозуміло, що адреса відділку в даному випадку вказана бути не може, тільки ось мені незрозуміло, чого автор виставив фотографію від 2010 року а не 2011. Але, мабуть, автору видніше коли «виставлятись».
 
А ось друге фото, тут конкретики куди більше:
1-е місце в номінації «Портрети» (репортаж)

Фотограф: Брент Стиртон (ПАР)
Місце зйомки: Кривий Ріг, Україна
31 серпня 2011 року
 
Марія, наркозалежна секс-робітниця, відпочиває у проміжку між прийомами клієнтів у кімнаті, котру вона «знімає»  в Кривому Розі в Україні. В країні самий високий процент захворювань на ВІЛ/СНІД в Європі. Згідно  звітів  ЮНІСЕФ, кожний п’ятий секс-працівник заражений  на ВІЛ. По словам Марії, вона не хвора на ВІЛ.
 
Ось такими нас уявляє весь світ. Дальше котитись вже нікуди. Докотились…
 
Як кажуть в нашому селі в таких випадках: «no comment, позаяк, залишились одні матюки…»