Історія така.
1. Перзидент 11.10.2010 видає указ "Про заходи, пов"язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи", яким доручив Кабміну переглянути межі зон радіоактивного забруднення (пп.3 п.1).
2. Кабмін дає доручення МНС. Міністерство вносить пропозицію, що бажано було б провести дозиметричну паспортизацію населених пунктів, бо остання була аж у 2007 році. Кабмін погоджується і виділяє на це у 2011 році 10 млн. грн.
3. Паспортизацію провели.
Тепер необхідно згідно закону готувати експетрні висновки і передати їх в облради. Останні мають подати пропозиції в КМУ щодо перегляду меж зон. Кабмін розробляє проект закону і вносить його до ВР. І вже педудати ставлять крапку у цьому питанні. Така має бути процедура.
Але, ша! Дивись спочатку результати паспортизації. А з них випливає, що з віднесених до зон 2199 населених пунктів менше 10% відповідають критеріям зонування. Інші мають бути виведені.
І це правильне рішення - позбавлення населених пунктів, що не відповідають критеріям, статусу. По-перше, це не впливає на статус фізичних осіб і, відповідно, на обсяг отримуваних ними пільг. По-друге, це дозволить пожвавити економічне життя цілих регіонів з відповідними суміжними позитивними ефектами. Вже зараз є досить багато привабливих інвестиційних проектів. По-третє, заощаджені кошти, хай хоч і не великі, можна було б витратити на реабілітацію територій в тих самих 10% населених пунктів. Уявляєте, те, що раніше розмазувалося тонким шаром по майже 2200 містечках, зконцентрувати у 200? Який був би ефект!
І це єдине питання, в якому я рішення Януковича підтримую. Але ж ця падлюка зуміла і тут перелякатись. Бо є вказівка тягнути з вирішенням цього питання до після виборів. Люди, що проживають у зонах отримують компенсацію за це. Персонально для кожного це гроші невеликі, навіть копійчані. В масштабах країни вони теж погоду не роблять. Тому справа не в грошах. Справа у звичайному переляку. Він просто боїться. Боїться, падлюка, повторення подій по-під ВР, боїться хлопців з Івано-Франківська, боїться, що паркан на Банковій не витримає, а міліція не втримає.
Але він не єдина падлюка у цій справі. Є й інші, хоч і значно менші. Зато їх набагато більші. І тут вже справа у грошах. Парадокс в тому, що чорнобильські компенсації (не плутати із льготами) та трансферти з держбюджету за зону для держави і окремої людини - дрібні кошти, а для місцевої (сільської, селищної, міської, районної) ради - великі.
А психологія місцевого чиновника й чудернацька: для нього 1 мільйон більший за 20 мільйонів. Отака от "муть-і-матика". Адже один "лимон" подає з держбюджету на халяву, а для отримання 20 лимонів необхідно працювати наполегливо і багато. І працювати з інвесторами, а не з чиновниками. Інвесторів на кривій козі на об"їдеш і на пусті обіцянки вони не ведуться. От і намагається місцевий чинуша будь-що всілякими правдами і неправдами залишитись у зоні.
У підсумку - все взад. Знов нічого не вирішиться. Людям обіцятиметься вголос, а в кармані крутитимуться дулі.
А як добре починалося...
Пи.Си. Якось зайшли ми по справах до одного з губернаторів у 2003 році. А в нього дід на прийомі. І губер та гарно співає йому, хоч до ран прикладай. Старий вийшов, а губер його заяву пошматав і у сміття викинув, секретарці ж наказав дідка більше не пучкати взаглі у будівлю. Повертається до нас і серйозно так каже: "Вчиться з людьми працювати, поки я живий"...
А тепер він народний депутат від ПР.
