Червоний сон
 
Апологети філософій
За гроші солодко співали,
Мізки вбивав провладний морфій,
І люди мирно засинали.
 
Хто не пірнав в той сон полинний
До божевільні потрапляли,        
А решті  – сон на всіх єдиний;
Не засинаєш? – усипляли.
      
Приспали нас в еСеРеСеРі…
Майдан будив,  льоди скресали,  
Свобода стукалася в двері,
Але ми дуже міцно спали.
 
То, може, сон був серцю милий,
Що не хотілось просинатись?
Чи то народ наш м’якотілий,
Що звик під владу прогинатись?
 
А як інакше, все ж від Бога,
І можновладці, і мажори,
«Еліта» з хваткою бульдога,
Що сіє бідність, скруту, горе.
 
А очі страшно відкривати,
Це сон, чи, може, їде  стріха?
Нас дуже прагнуть вколисати,
Та бачить Бог - нароблять лиха.
 
Розбудять бунт,  а з ним насилля,
Свист куль під проповідь нагорну,
Червоний сон – тяжке похмілля,
Що перейшло  у днину чорну.