Всіхуйство - політична концепція, поширювана іносвітянами в електоральному просторі нашого світу з метою дезорієнтації виборців. Концепція заснована на принципі “Розділяй та владарюй”. Наріжним каменем концепції є теза про те, що “всі вони однакові”. Тому, вибір будь-якої політичної сили нічого не змінює. Отже, при виборі політичного партнера необхідно голосувати “проти всіх” або взагалі не ходити на вибори.
Таким чином, концепція набула двох форм: активної - противсіхуйство (ПВХ) та пасивної - нафігвсіхуйство (НФВ). Перші - противсіхи (активні всіхуйники) - вважають за необхідне прийти на виборчу дільницю та проголосувати проти всіх, обмежуючи у такий спосіб можливості адмінресурсу у використання власного голосу. Другі - пасивні всіхуйники - вважають похід на виборчу дільницю актом безглуздим, адже однаково один їх голос нічого не вирішує. А тому - нафіг все і всіх.
Психологічним механізмом концепції всіхуйства є теорія нейролінгвістичного программування. У першому наближенні все виглядає таким чином. Людина має сенсорний досвід, який представляє собою сукупність відчуттів та сприйняття (ощущений и восприятий), всього того, що ми бачимо, чуємо, смакуємо, нюхаємо, відчуваємо на дотик. Те, що дідусь Павлов називав першою сигнальною системою. Цей досвід кодується словами, утворюючи те, що вже відомий дідусь називав другою сигнальною системою.
Так от, коли сенсорний досвід наявний, мовлення людини конкретне та вимірюване, містить точні деталі. Наприклад, фраза “5 хвилин назад ви уникнули відповіді на моє питання щодо вашого відношення до Межигір’я” свідчить про наявність сенсорного досвіду. Коли ж досвід відсутній, то людина використовує слова-замінники: всі, ніхто, ніколи, дехто, інколи, часто, швидко, колись, десь тощо. Прикладова фраза у випадку відсутності сенсорного досвіду звучить приблизно так: “Ви ніколи нікому не відповідаєте по суті”.
Відсутність відповідного сенсорного досвіду утворює можливості для маніпулювання індивідуальною свідомістю. Адже такий досвід виконує функцію якорю, що поєднує створений словами вербальний світ зі світом реальним, світом, що утворений нашими відчуттями. Відсутність сенсорного досвіду дозволяє змінювати вербальний світ. Замінюючи вербальні форми, можна замінювати відповідні настанови, почуття. На кшталт: “Так ти вважаєш, що я не точно формулюю факти?! Себто я тебе обманюю! Тобто, брешу! Брешу, як собака! Мамо, він мене сукою обізвав!!!”
Саме тому влада використовуючи технічні політичні суб’єкти поширює філософію всіхуйства. Це дозволяє їй розпорошити сили опонентів, занурити конкурентів у відразливий та брудний “м-і-ж-д-у-с-а-б-о-й-ч-і-к”. Дивлячись на опозиційну склоку замислишся та засумніваєшся у спроможності контрвладних партій навести лад у країні.
Недосвідчені стають всіхуйниками, а більш досвідчені у сенсорному плані постають перед проблемою вибору: якщо не влада, і не проти всіх, то за кого ж конкретно.
І тут на них вже чатують будякісти.
Будякізм - політична технологія, яка застосовується для використання втемну досвідчених в інтересах влади. Основна ідея будякізму полягає у заклику голосувати за будь-кого, крім партії влади.
Кінцевий результат застосування технології полягає у розмазуванні тонким шаром “чужих” голосів рівномірно по всіх партіях - учасницях виборчих перегонів. Це як правильно нарізати округи. Дуже схоже. А ще можна напхати тушок до оппонентів і закликати всіх голосувати проти себе за конкурентів. А потім, вже у Верховній Раді, відкрити та зжерти тушонку. І буде як у мультику:
Дуже схоже, що ПР планує весь горох з'їсте. І свій, і за ту саму партію.
Висновок такий: заклик голосувати за будь-кого крім влади так само шкідливий, як і заклик голосувати проти всіх. Будяки такий самий бур'ян, як і всіхуйники.
На виборах належить шукати конкретну конячку. Конячку,що буде працювати на користь країни та конкретної особи. Ознаками такої конячки можуть бути:
- фактична прозорість та наявність темних плям;
- фактична діяльність та її результативність;
- якість проголошеної ідеології та її самообумовленість (тобто наявність та кількість умов, за яких можлива реалізація своїх планів);
- наявність програми дій, а не програми результатів;
- наявність команди, здатної реалізувати програму дій.
