ЧИМ ДОВШЕ СПІЛКУЮСЬ З ЛЮДЬМИ, ТИМ БІЛЬШЕ ПОДОБАЮТЬСЯ СОБАКИ.
 
  
 
  Два роки тому мій колега подарував своїй тітці собаку. З великою собакою тітка не справилась би за своїм віком ( 72 роки ), а на маленьку все якось йому не випадало. Тому при першій нагоді його вибір  впав на гарну собаку – скотч-тер’єра. Білого скотч-тер’єра. По всіх “канонах собачників” собаку треба було назвати на літеру "А". Пістя тривалих виборів всім сподобалось ім’я Абі, а для документів – Абігель. Собака виросла дуже лагідною та гарною. Коли жінка прогулювалась з Абі по мікрорайону де мешкає, то байдужих при появі Абі не було. Принаймі так всім здавалось. Багато людей просто зупинялись, цікавились що за порода така ?, а ті, хто живе в тому районі і часто бачили жінку з Абі вже вітались як старі друзі. Байдужим Абі не залишала нікого…
 
    
 
  Неля Василівна народилась в тяжкі та страшні часи. Коли їй було два роки, почалась війна та прийшли німці. Коли їй було вже п’ять років то німці пішли, а прийшли “освободители” і засудили її тата, Василя Чорнія до 25 років таборів за те, що був він – “украинским буржуазним националистом”. Далі все було як у всіх дітей часів “спасибо тов. сталину за наше счастливое детство”…. правда у трьох сестер – Дарки, Нелі, та Анізи Чорній, воно було без батька та тих речей, які совіти конфіскували в “свою пользу”. Опанувавши професію акушера, Неля Василівна працювала в  пологовому будинку міста. Потім була Сибір,Сургут, Ноябрск, де вони разом з чоловіком “добували нафту та газ” для країни рад. Потім були  і “зниклі заощадження” в банку,  і повернення додому,  і пенсія, старість та хвороби. Коли помер її чоловік Вячеслав, то Неля Василівна залишилась одна в своїй квартирі. Це були тяжкі для неї часи. Родичі вирішили їй подарувати собаку, щоб хоть якось відволікти від сумних думок. З появою Абі в житті Нелі Василівни все змінилось. І змінилось в кращу сторону. Неля Василівна ожила. У неї з’явився друг. Справжній друг.
 
   Але це тривало не довго. Чомусь у нашому житті все що добре – швидкоплинне, а погане вже 70 років переслідує нашу націю та людей.
 
    Майже три тижні тому, повернувшись після прогулянки  по скверику на Миру, коли Неля Василівна готувала вечерю для себе та Абі, собака в страшних конвульсіях померла за годину після прогулянки. Здорова, життєрадісна собака, з всіма необхідними щепленнями померла на протязі години. Коли мій друг з дружиною привезли помираючу Абі до лікаря, то врятувати Абі було вже неможливо. Лікар, якій знав все про Абі з народження, сказав що він шокований цим випадком, і таких смертей за той день він зафіксував вже три... сильнодіюча отрута.
 
   Спостерігаючі за діскусіями на сторінках наших газет, читаючи коментарі противників та прихильників “кращого друга людини” усвідомлюю, що порозуміння там не буде ніколи. Рівень розвитку суспільста визначається по відношенню тогож суспільства до інвалідів, людей похилого віку, та…чистоти в громадських туалетах
 
   На тисячу нормальних людей, які люблять та тримають домашніх тварин, завжди знайдеться пара-трійка ідіотів. То що, тепер всіх відповідальних та порядних будемо звинувачувати ? а тварин винищувати ?
 
  Неля Василівна ще і досі не може змиритись з смерттю своєї собаки Абігель. Сволочі, що ж ви робите ?
 
Вчора Олександ з Ірою подарували Нелі Василівні чорного скотч-тер’єра Дуню !
 
                  Подивіться в очі Нелі Василівні…Вони у неї такі вже три тижні.
 
          
 
  p.s.
Написав це не для розгортання диспуту на тему безпритульних собак та їх жерт.
І не для того, щоб почути "поради кому та як треба жити".
Це складна та не роз'язана проблема нашого  сьогодення.
Я вам розказав про трагедію однієї, конкретної людини, яка стала жертвою нашого деградуючого суспільства.