…То міг би спокійно правити країною, зміцнюючи свою владу й запроваджуючи горе-«реформи» (які у всіх сферах, де вони втілюються, дефакто відкидають країну назад й працюють на убой українців), і без політичного переслідування опозиції. Адже для здійснення своїх недолугостей йому зовсім не обов’язково було кидати Юлю і Юру за грати.
 
Ну критикували б вони його на мітингах, на політичних ток-шоу, у пресі. І що? Чого боятися? Он скільки в нас подій сталося - жахливих, кричущих, таких, що перебувають за межею добра і зла - всі вони були обговорені і переговорені в різних телевізійних студіях, у публікаціях ЗМІ та в Інтернеті. Скільки людей після цього вийшли на вулиці? Чи вони заблокували діяльність якогось з органу влади? Перекрили магістральний шляхопровід? Розтрощили якусь адміністрацію, заклад, установу, офіс? Побили в магазині вітрини, перевернули автівки, підпалили шини, спорудили барикади?
 
Так само було б і при Тимошенко й Луценкові на волі. Більше того, градус суспільної напруги був би куди меншим, адже громадяни бачили б, що з головними опозиціонерами все гаразд, їм ніхто і ніщо не загрожує, навпаки – дозволяють безперешкодно висловлювати свою позицію і вести активну політичну діяльність, значить ситуація в країні більш-менш терпить. Отже особливої потреби влаштовувати другий Майдан чи хапатися за віли або сокири немає.
 
Така ситуація додавала б януковичам у рейтингу й на Європейській арені. Адже за цих умов, там, якби і хотіли б до чогось придертися, то не могли б. Їм би не було що закинути правлячому режиму: мало які труднощі можуть спіткати країну, чого тільки не трапляється в самій Європі, яких тільки економічних  й політичних катаклізмів вона на переживає. Так само і  з Україною. Як би її не тіпало, але, принаймні, з найголовнішим – свободою та демократією – було б все гаразд, а значить країна могла б впевнено крокувати європейським шляхом.
 
Більше того, відсутність політичних репресій і Євроінтеграційне просування послаблювало б позиції конкурентів Януковича всередині країни, значно скорочуючи їм  поле для критики правителя. Принаймні, за наявності на волі головних опозиціонерів, збереження свободи слова й мирних зібрань, влада могла б спокійно відповідати на звинувачення в узурпації та авторитаризмі заявами про необхідність зміцнення владної вертикалі задля наведення в держуправлінні елементарного порядку.
 
А якби в двічі несудимого «проФФесора» вистачило розуму:
 
- не призначати міністром освіти Табачника;
- не здавати за принизливі економічні поступки Росії Крим шляхом продовження терміну базуваня ЧФР в Севастополі;
- не тероризувати українців наданням російській мові статусу державної і не доколупувати їх своїм вірнопідданством московській церкві…
 
…то тоді б кількість громадян України, бажаючих особисто зацідити бандюковичу по "бігморді" за «покращення життя вже сьогодні», була б в рази, а то й в десятки разів меншою нинішньої. А Партія регіонів могла б реально претендувати на перемогу на майбутніх парламентських виборах без тотальних фальсифікацій, на які вона, судячи зі всього, вже налаштувалася. Хіба що трохи додала б в адмінресурсі.
 
А якби ще не той податковий кодекс та соціальні репресії, якби не ця ідіотська медична реформа…
 
Все це «якби»...  Якби без всього того, то можна було б серйозно говорити про адекватність людини, яка обіймає президентський пост, принаймні, про її спроможність до діалогу: з суспільством, політичною опозицією, зрештою, зі здоровим глуздом. Але тоді б Янукович просто не був би януковичем – напіволігофренічним совком-українофобом з зеківським нутром. На жаль, країна кожного дня переконується у тім, що яким «неандертальцем» він був у молодості, такім і залишився на схилі віку. Віктор Федорович являє собою класичний і показовий випадок, коли старість - не значить мудрість. Та й звідки в нього, немічного духом й вбогого інтелектом, їй було взятися…
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.