4 квітня 1996 року 10 депутатських фракцій (без соціалістів та комуністів) створили міжфракційну депутатську групу з розробки Конституції під керівництвом заступника голови Народного Руху України О. Лавриновича.
У травні до робочої групи ввійшли соціалісти, а згодом і комуністи. На цей час вже було підготовано і узгоджено 80% статей проекту, але ленінці зажадали змінити голову комісії (їх керівництво Народного руху не влаштовувало). Довелося погодитися заради спокою. Тепер головою комісії став Михайло Сирота, царство йому небесне!
Комуністи запропонували свій альтернативний проект Конституції, довелося розглянути і його, а тоді знов починати спочатку, узгоджувати з лівими статті, які вже були до того схвалені.
 
Поступово, крок за кроком, після багатьох виступів, голосувань у "пакеті", знаходили компроміс за найскладнішими статтями і 28 червня 1996 р. о 7 годині 01 хвилині раптом на табло з'явилася цифра 302!
Далі пішло, як по маслу і о 9 годині 19 хвилин Конституцію було проголосовано. "За" - 321, "проти" - 45, утримались - 12.
 
На той час серед депутатів було 213 представників "небандєравскіх" "рускаізичних" областей. Це: Дніпропетровська область, Донецька область, Запорізька область, Луганська область, Автономна Республіка Крим, Миколаївська область, Одеська область, Харківська область, Херсонська область.
Якщо додати сюди ще такі "нєбандєравскіє" області як Сумська, Кіровоградська, Чернігівська, Київська, Черкаська, Полтавська, то відсоток депутатів з "бандєравскіх" областей буде зовсім мізерним.
Якби лише представники "ізичних" областей не підтримали Конституцію (разом зі ст. 10), то Закон просто не був би ухвалений. Бо 450-213=237, що менше конституційної більшості.
 
То хто ж "навязал" "ізичникам" "хахляцкую мову"?
 
Джерела:
1. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
3. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE
4. http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/06/28/44060/