Відверто кажучи я вважаю, що після того, як цю так звану „партію” регіонів відсторонять від влади (не знаю вже в який спосіб, може й не самий гуманний...), її потрібно судити всеукраїнським націонанальним трибуналом.
 
Після випадку в Миколаєві для мене ця умова – суд над нелюдським псевдопартійним збоченням, яке ще до сих пір деякі ліберасти продовжують толерантно класифікувати як „політичну силу”, став бажаною умовою моєї підтримки на виборах. І я впевнений на сто відсотків, що партія, яка дійсно поставить собі першим пунктом в програму таку вимогу – трибунал над діяльністю ПР, буде мати неабияку підтримку.
 
Нещодавно повністю перечитав матеріали денікінської комісії по розслідуванню злочинів ЧК. Читаючи таке розумієш, що будь-яка особа, здатна щось патякати на тему „історичної необхідності” подібних жертв, як ті ж сучасні комуністи, вітренківці і тд, мусить позбавлятися свободи і громадянства у цій країні, залитій їхніми попередниками кров`ю по самі вінця. Бо ті також спочатку були тіпа „політичною силою” з такою не дуже то й страшною назвою – РСДП(б).
 
А регіонали? Ці ж – плоть від плоті, кров від крові вихідці з криміналу... Там же клейма нема де ставити...
 
Всякого вже начудили ці ублюдки, особливо останні пару років. Але садистська історія у Миколаєві, то вже щось настільки неймовірне, що за своїм описом перекликається з описами харківської чи київської ЧК.
 
18-летнюю Оксану Суровицкую трое жителей Николаева поочередно изнасиловали, а затем, чтобы скрыть следы преступления, придушили и попытались сжечь заживо на заброшенной стройке. В тяжелейшем состоянии пострадавшая 10 марта 2012 года была доставлена в больницу.
 
По-гарячому всіх трьох беруть, але виясняється, що деякі хлопчики – „з хороших сімей” (ну як тут не згадати теплим словом „Ворошиловського стрілка”?)... Надалі – більше; при згадці за цей моторошний злочин починають паралельно тихим словом згадувати й „партію раёнов” з комуністами, оскільки адепти цих „політичних сил” виявилися серед найближчих родичів гвалтівників.  
 
І ось як тільки в ефірі прозвучала згадка за цей легендарний, осяяний кривавою зорею 90-тих бренд – „ПР”, то подальші дії наших „правоохоронних” нутряних органів певною мірою були прогнозовані, як рефлекторне слюновиділення у собаки Павлова. Щелепи у правоохоронців тут же звела судома, і двоє однакових с ліца із цього регіонального ларца, були відпущені додому. Схоже, що всю справу будуть вішати тільки на одного відморозка.  
 
Ну, що ж – звичайний правовий бандитизм, назвемо його так. Наші правові будні, так би мовити.
 
Для мене ж, коли я почув про ось цей вельми символічний ідеологічний тандемчик, який органічно виплив у контексті цієї кримінальної справи – ПР і коммі, стало очевидною їх абсолютна ідеологічна спорідненість. У нашій Верховній Раді й сьогодні сидять представники партії, яка без надмірних комплексів веде свій родовід з катівень НКВД. І це на підсвідомому рівні затверджує, як допустимі, тортурні методи приходу до влади з наступним утриманням цими методами населення у покорі.
 
Тепер щодо так званої „партії” регіонів. Нема сенсу продовжувати повторювати, що це звичайне кримінальне кодло і тп. Що це – звичайна паразитична пліснява, не здатна сама до будь-якої діяльності, окрім відібрати і поділити. Тепер питання: чи може існування цієї соціальної гнилоти принести хоч якусь користь самому соціальному організму? Я вважаю, що може. Просто треба розцінювати вступ до цієї партії, як маркер на абсолютну аморальність. І от люстрація за цим маркером, а саме – заборона займати будь-які державні посади бувши членам цієї партії... уявляєте, скільки гидоти було б автоматично відчужено від влади?
 
Звісно, для проведення подібної люстрації необхідні вагомі аргументи. Тому й потрібен трибунал – „Народ України проти Партії Регіонів”. І я впевнений, що навіть поверхневе розслідування чисто кримінальних справ – вбивств, гвалтувань, тортур – дало би такі аргументи.
 
Я не буду тут вираховувати вірогідний відсоток ймовірності реалізації подібної ідеї. Я можу тільки говорити за те, що я думаю і чого я хочу. Відповідно, цю ідею хтось може підтримати, чи проігнорувати. А вже політичні партії (якщо ідея повної люстрації для бу-шних членів ПР матиме суттєвий попит у суспільстві), можуть взяти собі цю ідею на озброєння.
 
У всякому випадку наразі це саме те, що відповідає особисто моїм уподобанням, а присутність подібного пункту в програмі партії гарантує їй мій голос на парламентських виборах.
 
Ніяких переговорів з ПР. Всі члени партії регіонів апріорі мусять бути нерукопожаті для нормальних людей. Абсолютна моральна обструкція як для них самих, так і для тих, хто вважає допустимим мати з ними справу.
 
Ще раз хочу наголосити: я тут говорю тільки за те, чого хочу я сам. Якщо обчество вважає це надмірним, чи нереальним, чи навіть небезпечним – не маю ніякого наміру сперечатися на цю тему. Просто я вважаю необхідним заборону цієї партії і розслідування всіх кримінальних справ без урахування терміну давності. Всіх.
 
...А Оксана Макар, яку палили живцем пацанчики з „пристойних сімей”, вижила. Про її загальний стан красномовно говорять слова матері, які вихопилися у неї на звістку про те, що двоє ґвалтівників вже відпущені під підписку.
 
«Как отпустили?!Мне ж сказали, что их всех троих закрыли!!! ...Что она кому сделала плохого?!.. У нее поплавились почки и кости, у нее ручки - как уголь, вся кожа обугленная....А на шее - следы от удавки!»
 
Коли читаєш таке, то дуже хочеться також знати поіменно всіх тих чиновників, які приклали руку до звільнення з-під варти двох ублюдків. Фактично, вони випустили на вулиці міста двох смертельно небезпечних звірів. Система захисту громадян не працює. Що мусять робити громадяни, коли від якоїсь тварини надходить загроза їхньому здоров`ю і навіть життю? Правильно, ліквідувати загрозу. Так би мовити – підручними засобами. І це не буде звірство, оскільки не може бути звірством самозахист нормальних людей. Крапка.
 
Татьяна  Суровицкая (тел. 095 047 32 75) настоятельно просит все независимые украинские СМИ не быть равнодушными к случившемуся и опубликовать эти фотографии её дочери