“Дивує погляд академіка, доктора наук, історика-Литвина на українську ментальність і традицію, в якій начебто жінці відводиться друге місце. В українській історії є чимало прикладів героїчних жінок…”
Із заяви міжфракційного депутатського об’єднання “Рівні можливості”

 
Литвин таки дав маху, сказавши, буцімто в Україні “чоловік – це вища  істота, тому що жінка створена була з ребра Адама. Відповідно вона вже стоїть на нижчому щаблі”.
 
Якраз навпаки. Здавна в українському суспільстві жінка має визначальний вплив, який можна порівняти лише з становищем чоловіка у мусульманських країнах.
 
Відмінністю є тільки те, що українська жінка, приймаючи всі основні рішення, сама воліла залишатися в затінку.
 
Матріархат в Україні і не минав.
 
Наша таємна зброя
 
“На що був би схожий цей світ, якби усі ми мусили б отримувати дозвіл своїх дружин та сім’ї, щоб здійснити те, чого хочемо?”
 
Річард Бах
 
Українські жінки громили наших одвічних ворогів у їхньому тилу.
 
Так Настя Лісовська, “же ю Роксоляною прозвано” підточила підвалини Османської імперії.

Роксолана, улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана І Пишного
 
Супроти неї жевжиком виявився, зів’яв турецький султан Сулейман І Пишний, котрий на догоду улюбленій дружині наказав задушити сина Мустафу – наступника престолу і взагалі започаткував кінець Блискучої Порти.
 
Раїса  Титаренко (Горбачова), руками Михайла Сергійовича, таки строщила “нерушимый Союз свободных”.
 
Певне подібну стратегію виношував ще Ярослав Мудрий, видаючи своїх дочок заміж за європейських монархів.
 

Анна Руська, дружина Генріха І, короля Франції
 
Усі бідолашні зяті Ярослава, “тестя Європи”: угорець Андраш І, чоловік Анастасії (Агмунди), Єлизавети(Еллісіф) – норвежець Гарольд  та Анни – Генріх І, король Франції, невдовзі померли.
 
От тільки такої влади, як княгиня Ольга, Анна Руська або Київська, регентша при малолітньому Філіпові І, не отримала. Ота “Салічна правда” завадила поширити наш вплив аж до “самого останнього моря”.
 
Анастасія Ярославна змушена була рятуватися втечею до Німеччини і лише Єлизавета ощасливила ще й конунґа Данії.
 
Сини ж Ярослава виявилися не такими мудрими, як батько, зіпсували весь задум, розхитавши зсередини Русь.
 
Вже Володимир Мономах, який сидів під дідовою шапкою, дітей застерігав: “Жону свою любіте, але не давайте їм, [жінкам], над собою власті“, а сам одружився спочатку з англійкою, а потім – з половчанкою.
 
Отож, українки, котрі і нині охоче одружуються з чужоземцями, державі приносять лише користь.
 
Рівноапостольна Ольга
 
“А як узяла вона город, то спалила його. І старійшин же города спалила, а інших людей — тих побила, а других оддала в рабство мужам своїм, а решту їх зоставила платити данину”
 
ЛІТОПИС РУСЬКИЙ
 
Першою жінкою, яка не тільки зберегла владу для малолітнього сина Святослава, а й піднялася до становища політичного лідера держави, була княгиня Ольга.
 
Після смерті Ігоря вдруге заміж вона зовсім і не збиралась. “Не словом, а ділом” відповіла сватам древлянського Мала. Рішуче відкараскалась від домагань несимпатичного візантійського василевса.
 
Ольга виявилася хитрішою од свого чоловіка, котрий спробував проводити жорстку фіскальну політику на загарбаних землях древлян, за словами Нестора – полянина, не таких чемних, як його одноплемінники.
 

Купіль  “Рівноапостольної княгині Київської княгині Ольги” біля річки Уж. Пам’ятник у Коростені від вдячних древлян
 
За свідченням Нестора, креативність Ольги яскраво виявилася й у виборі тортур та різновидів екзекуцій для древлянських послів: закопування в човнах живими, спалення у мийні, різанина п’яти тисяч напоєних, сонних древлян.
 
Справу довершила спаленням древнього Іскоростеня та його жителів.
 
Втім Святослав одружився саме з Малушею, дочкою князя древлянського Мала, матір’ю Володимира Великого.  
 
Пізніше Православна Церква канонізувала Ольгу.
 
Утеча за пороги
 
“А позаду Сагайдачний,                    
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний…”
 
Українська народна пісня
 
Ще Святослав Завойовник не зміг всидіти у Києві. Хоч би куди – на Хортицю, на Схід – звойовувати Хозарію, Булгарію, чи на Балкани аби лише подалі від владолюбної матері та дружини.
 
На відміну од Ольги, Святославу не імпонувало різати сплячих супротивників тисячами, тому він попереджував: “Іду на ви!”
 
Український чоловік був здатен до самостійного прийняття рішень, відважної поведінки лише за відсутності поруч жінки.
 
Як правило, сильнішої від нього духом.
 
Напевне, саме тому чоловіки утікали від жіночого впливу на Січ.
 
Жінкам строго заборонялося з’являтися на Січі, а запорожці, позбувшись звичного мандражу, творили дива хоробрості і мужності.
 
Непереконливою виглядає версія, нібито на Запорожжя йшли лише задля захисту рідної землі від татарських набігів.
 
Часто бувало, що перебування козаків на Січі ніяк не заважало пресловутим бусурманам плюндрувати землі, де знаходилися їхні безборонні сім’ї.
 
Навіть в часи Національно-визвольної (?) війни, Богдан Хмельницький розраховувався з ординцями, за надану допомогу, ясиром, дозволом брати полонених в українських селах і містах.
 
Виходило, що козаки – на Січі, а бранці – у Кафі…
 
Вихід із тіні
 
“Після посадки Юлії Тимошенко на горизонті української політики чітко вималювалися три жіночі обличчя, які вже неможливо ігнорувати, – це Олександра Кужель, Наталя Королевська і Євгенія Тимошенко”
 
Андрій Окара
 
Справді, прихід до влади Юлії Тимошенко, котра понад усе хотіла бути першою, ознаменував новий період в історії України.
 

Вихід із неформалу
 
Сьогодні однозначно не оціниш діяльність колишнього прем’єра.
 
З одного боку – поновлення виплат заборгованих зарплат, котрі вже й не гадали отримати. Завдяки допомозі при народженні дитини, українці згадали звідки діти беруться.
 
З іншого – десятирічна газова  кабала.
 
Беззаперечно одне: нарешті, українська жінка виходить із тіні!
 
Навіть без гендерних квот. Перетворюється із неформального лідера, “сірого кардинала”  в публічного керманича.
 
Однак разом з отриманням всіх зовнішніх атрибутів влади, вона перебирає й всю повноту відповідальності на себе…