Тільки поговорили про «гінців» Олега Тягнибока до Канади, як тут же знайшов оголошення про проведення міжнародного форуму під назвою «Україна на роздоріжжі».
 
Там йдеться про те, що «Мета заходу – обговорити питання стану демократії, прав людини, економічних свобод та зовнішньої політики у сучасній Україні». Ну, ясно.
 
«Конференція орієнтована на політиків, урядовців, представників бізнесу з Канади, США, Великобританії, країн Ради Європи та України, а також прес служб Північної Америки і всіх тих, цікавиться ситуацією в Україні та її потенційним впливом на Східну Європу».
 
Тобто майже вся «Велика Вісімка» зібралася, аби обговорити сьогоднішні реалії в Україні. Приємно, тільки Японію забули запросити. Так-с, хто серед учасників?..
 
У заході візьмуть участь такі учасники, як уповноважений заступник Держсекретаря США, один із федеральних суддів, представник Фонду Аденауера, Голова Російської та євразійської програми лондонського інституту «Чатем Хаус». Коротше кажучи, люди поважні.
 
Україну представляють не менш шановні гості: Борис Тарасюк, голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції, Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики, Валентин Наливайченко, екс-глава Служби безпеки України, Олег Рибачук, співініціатор Громадського Партнерства «Новий Громадянин», Михайло Гончар, керівник енергетичних програм Центру "Номос",Галина Койнаш, представник Харківської правозахисної групи, Микола Рябчук, публіцист, громадський діяч.
 
Ну що ж, багато поважних людей. Не можна лише зрозуміти, чому про кількох політичних діячів з цього товариства кажуть «збиті льотчики»? Ну, Борис Тарасюк – екс-міністр зовнішніх справ, то добре. Валентин Наливайченко – колишній шеф СБУ, дикувато. Спочатку людина берегла-берегла державні таємниці, а тепер, коли вже не стереже – поїде їх обговорювати. До речі, він ще керує чимось там у «Нашій Україні»? І чи вона ще є, та «НУ»?..
 
От чому про всіх написали їхні теперішні та колишні посади, а про Олега Рибачука забули? Те що він ще той «співініціатор», та "новий громадянин" вже писали (див. тут і тут) . А от про те, що він свого часу очолював не що-небудь, а Секретаріат Президента України, ніхто не згадав.
 
Я до чого про це все? Україна худо-бідно їде-котиться своїм битим шляхом, об’їздить ями або провалюється в них. Віз підстрибує, торохкотить, але ЇДЕ. І тут збоку біля дороги стоять файні вусаті рум’яні канадські вуйки, пахкотять люльками і своїм колегам-газдам з України (тим, що колишні керманичі цього возу) кажуть: «Неправильно їде, треба правіше (лівіше)!».
 
Про яке саме "роздоріжжя" йде мова? Про те, подібне казковому, де можна втратити коня голову або ще щось? Чому учасники ТАКОГО поважного форуму вирішили, що Україна без них не знає, куди їй рухатися?
 
Мораль: говорити легше, ніж робити. Говорити і я можу. Тільки нічого поки від цього не міняється. А от ці товаришочки свого часу МОГЛИ зробити. А зробили? Ні.
 
То про що з ними взагалі розмовляти?