Погана звістка: Україну продадуть.
Добра звістка: за невеликі гроші.
Тобто є сенс брати участь в тендерах на рештки, якщо ви лояльний до Кремля мільярдер. Продадуть, бо чи є в цих хлопців, які нині за прилавком, бодай одна причина не продати? За невеликі гроші, бо після дефолту.
У побуті ідеалісти-мрійники, на відміну від безпринципних егоїстів, зазвичай бідні, мов церковні миші, але все змінюється для великих чисел. Замріяний натовп, багатший за натовп меркантильний. Багатства протилежні ідеалам, але не протистоять їм. Багатства притягуються до ідеалів, як від’ємно і позитивно заряджені полюси магнітів. Багатими є народи, які несуть місію і сповнені сенсу. США – місійна держава, і тому найбагатша у світі. Німці – містична нація, і тому найбагатша в Європі. Коли Афганістан виповнився джихадом, наркоторгівля пішла значно жвавіше. Але і без цього там стало обертатися грошей як ніколи раніше. Євреї багатші за молдаван не лише тому, що хитріші, але й від того, що наївно переконані у власній обраности і щосуботи глибоко переживають смисли Тори.
Як уявляє свою місію і нашу обраність Янукович? В ім’я якого джихаду займається своєю підривною діяльністю Азаров? За які українські звершення ми мріяли вчора перед сном? Які абстракції примушували калатати наші серця в черзі до банкомату? Які великі плани перетворення світу передає наша Юля у своїх малявах на волю, які нові смисли – що Янукович поганий, а Євросоюз добрий? Проблема в тому, що в нас, посполитих, трохи менше грошей, ніж в Януковича, але ні на гріш не більше мрій.
Біблія не радить віддавати право первородства за чечевичний супчик. Збережеш принцип, додасться тобі і супчик. Наш брат Янукович, а з ним і ми, програє протистояння з Москвою, бо не розуміє (а з ним і ми), що найважливіше – невловиме, а найдорожче – необчислене.
Древлє вартості були важкі і предметні: золото, землі, вугілля та сталь. Нині Янукович за газ, який неможливо намацати й навіть унюхати віддає освіту, яку не зважиш на кілограми, телеефір, який не виміряєш кубічними метрами, Дух Святий, який не вміщається в митрополитах, Україну, яка ніколи не була, чи так і не стала. Він обмінює туманні мрії на оманливі розрахунки, дим Вітчизни на запах грошей. Він таки продасть президентство за супчик.
Нам категорично таланить, що в Кремлі не сприймають власні пропагандистські установки всерйоз, що Путін – імітатор. Типологічно – він московський Ющенко, тільки більш хвацький. Добре, що СБУ попередила замах на нього, який перед тим вигадала!
Браття і сестри, якщо вам заманеться вбивати Путіна, не робіть цього в Одесі (його там нема), робіть це там, де він є.
Але там теж не вбивайте. Сто років тому всі були зраділи, коли вбили попередника Путіна – Распутіна. Потім падіння режиму відкрило дорогу тим, хто сприймав ідеали всерйоз, і життя не стало зовсім.
Прямо в неділю підіть до церкви і поставте свічку за здоров’я Тандема, бо він не служить ідеалам, але використовує їх для наживи. Це ефективніша стратегія, ніж в Януковича, який не здогадується за існування ідеалів, але їй далеко до стратегії Обами чи Шейха Омара.
Повернемося до Одеси, де не варто не тільки полювати на Путіна, але також майструвати бомби, переховуватися та вишколювати терористів. Це портове місто де багато спецушників, які доять контрабандистів, їхніх митників і слідкують за всіма іншими. Також там безліч ефесбешників, які опікуються нашими есбеушниками. Одесити дуже комунікативні – всі один за одним підглядають. Менти теж не задорого виконують замовлення, передані через генеральне консульство Російської Федерації.
Всі це знають, тому я не вірю, що лохуваті «терористи» злоумишляли не з ментовської подачі.
Проте, я захопився та відійшов від теми. Резюмую: буває вигідно продавати душу, коли ти – ніхто. Але, шановний читачу, коли виб’єтеся в президенти, не продавайте душу народу. Невигідно! Не буде ні душі, ні грошей.
Дмитро Корчинський
