Звичний тиждень, але стільки незвичайного. І взагалі в нашому житті так тісно переплілося звичайне й дивовижне, що ми вже й самі часто-густо не розуміємо де просто звичайна казка, а де просто дивовижна реальність.  Це просто кілька підмічених фактів з коментарями.
 
Міністри здивовані і сумніваються. Ага! Бариня лягли і просють!
 
Бачте: “події в Україні протягом останніх двох років змусили нас сумніватися щодо намірів Києва по відношенню до фундаментальних цінностей, які лежать в основі як угоди, так і наших відносин в більш широкому сенсі”.
 
От дурні! А я не сумнівався ще у 2004 в тому, що горбатого навіть могила не виправить. А вони такі тупі чи хитроєвропі, що їм знадобилося цілих 2 роки для зрозуміти, що як урку не ряди, він все рівно уркою залишатиметься.
 
А наприкінці свого листа вони не тільки здивували, але й насмішили: “Ми закликаємо українське керівництво проявити політичну сміливість і мудрість, необхідні для цього”. "Охренеть! - кричали гости"! Класик знав про це. Як можна закликати проявити те, чого нема за визначенням: сміливість у яйцевбитого і мудрість у проффесора. Їх, тобто іносранців, що, кількість супроводжуючої охорони та нездатність вимовляти слова державною мовою, не переконали, що сміливість та мудрість там, у кращому випадку, треба шукати з вогнем днем... Може тоді й знайдуться якісь крихти... Але я впевнений, то - не його, то він поцупив.
 
Дипломатичною мовою все пристойно і благородно, але ж люди добрі - міністри іноземні - “хто ж його посадить - він же пам’ятник”. Я в тому сенсі, він - же зек, він дипломатичною не розуміє. В його університетах навчали тільки фені, фенею та про феню. Так що, хочете про щось домовитися з януком - вчіть матчасть, себто вивчайте феню.
 
“Прынц Датський” був дуже здивований кількістю дорогих авто в Києві. А ми ні...
 
Знаєте, якось один артист в одній з передач розповів таку собі байку. Є, каже, в мене один товариш у Німеччині, який приїздить раз на рік до мене … за грибами. Німець - затятий грибо -шукач, -збирач та -пожирач. Але в Німеччині його захоплення не розуміють (німці, шо з них взяти - авт.). І ось якось одного разу блукаючи по лісу, він знайшов незвичайний гриб. Радів, наче мала дитина - і фоткав його з усіх боків, і підстрибував, і співав на радощах. Прийшов час, і він поїхав собі. Артист про цей випадок вже забув, аж ось раптом отримує він від німця листа. В ньому фотографії цього гриба та ксерокопії статей про нього з енциклопедій. І там написано, що латинська назва гриба - фалос екстраординарес. Стало цікаво - а як же ж прозивається гриб нашою мовою. Пішов артист у бібліотеку, перерив купу книжок і знайшов - “весёлка обыкновенная”. Те, що них “фалос”, для нас - “весёлка”, а те, що в них “екстраординарес”, в нас просто “обыкновенная”.
 
Треба про цей випадок принцу послу дацькому та міністрам свейському, англицькому, чеському, полячеському та німечеському відписати. Може вони тоді хоч трохи зрозуміють нас...
 
До речі, в нормальній демократичній країні неможливо за рік збільшити свої статки вдвічі, втричі, вп’ятеро. Законним шляхом. А в нас можна. Чому там не можна, а у нас можна - тема для окремого імхо.
 
А тут ще й соціологи здивувалися: люди, мовляв, бояться відповідати на запитання. Тю, дурні!
 
А що ви хотіли після всіх рефформ, після яскравих демонстрацій того, хто в домі хазяїн, після судів судилища над Тимошенко та Луценко. Я - не фанат будь-кого з них. Але судити так, як їх судили, і за те, за що їх судили, щонайменше неправильно. Це виправдано тільки з точки зору тупого бика, який ні на що, крім грубої сили не розраховує.
 
Я розумію нестримне бажання янузапка показати всім, хто в домі хазяїн. Але ж не так тупо. Можна було зробити те ж саме тільки елегантніше, так, щоб викликати повагу, а не огиду та відразу.
 
Ще одне дивовижне явище - “усильньовування” та “уєдиньовування” Партії регіонів -  заплановано на 17 березня.
 
Мова йде про об’єднання Сильної України та Єдиного центру з Партією регіонів. Сильна Україна самоліквідовується, а потім вступає у Партію регіонів. Висновок - в країні пандемія паразму. Шо, друже тигипок, як казав мій батько ще за совєтів: “вечно ты куда-то вступишь - то в гамно, то в партию”. Що цікаво тигипку вже обіцяне місце в системі (навіть боюся уявите де), а от його поплічникам гарантій ніхто не дав.
 
І хоча Балога ще не визначився, але з президентом вже зустрівся - мабуть сценарій буде той самий.
 
А ось тут дуже смішно: “Когда-то я была противником возможного объединения. Однако потом мы с коллегами договорились сплотиться вокруг лидера и, если он решит, что нужно объединяться с Партией регионов, поддержать его",— сказала "Ъ" глава одесской областной организации СУ Светлана Фабрикант.”
 
А що ще може сказати фабрикант? Бізнес усі хочуть робити. Нічого особистого - просто співпало.
 
Мінфін здивував. Спочатку він затвердив національний стандарт “Фінзвітність в умовах гіперінфляції”. А потім: “Обращаем внимание на то, что наличие стандарта, который определяет порядок корректировки финансовой отчетности составленной в условиях гиперинфляции является общепринятой практикой. Введение такого стандарта не связано с состоянием экономики, а является мерой гармонизации бухгалтерского учета”
 
Йде мужик по дорозі. Його наздоганяє корова і промовляє: “Дядьку, дай прикурити.” Мужик мовчки дає. Корова затягується і каже: “От, коли я вчилася в Оксфіорді...” Мужик, не дослухавши, чимдуж мчить до найближчого кабаку і замовляэ бармену: “П’ять подвійних віскі без содової!” Бармен наливаючи, питає: “Корову, що розмовляє, побачив?” Мужик киває. Бармен: “Та бреше вона все. Ні в якому Оксфорді вона не навчалась...”
 
Не вірте Мінфіну.
 
Як це не дивно чи не смішно, але з формальної точки зору мене цілком задовольняє пояснення Мінфіну. Та я поліз до зазначеної стратегії, потім до документів, що пов’язані з нею - так поліз про всяк випадок. І шо - жодної конкретної дати чи конкретних планів. Загальний вираз - “розроблення національних положень фінансової звітності у державному секторі”, загальний термін - 2010-2012.
 
Виникає питання, а питання, як відомо, - початок пізнавального процесу, чому саме зараз, чому не в минулому році, не у наступному? Шо, вже пора, а нам знову про це ніхто не сказав? І тут одразу згадується народна мудрість про те, де порпається собака, і про те, якщо сани готуються, то невдовзі, мабуть-таки, зима. Незважаючи на те, що зараз літо.
 
А Мінфін співає про відсутність економічних підстав. Лукавить... Себто бреше... Бреше, як собака... От сука!!!
 
Отакий видався звичайний дивовижний тиждень.