Можна говорити про що завгодно. Наприклад, про політику, про партійну діяльність, про патріотизм, анархізм, комунізм, лібералізм; розглядати ці теми з різних філософських чи теософських позицій; застосовувати в якості аргументів півкілометрові цитати авторитетів з вагомими в своїй царині іменами; можна бити себе в груди, аж вминаючи хрестик в грудину і повторюючи за городничим: „Зато я в вєрє твьорд, і в церков по воскрєсєньям хожу!” чи ще якусь лабуду.
Але... от появилося маленьке, буквально в пару слів, повідомлення. І не в тому справа, що від нашого колеги (бо це поняття для мене, останнім часом, прийняло абсолютно розмиті контури і фарби і вже не піддається ідентифікації), а – від живої людини. Знаєте, що це таке – живої? Це з нервами, які зовсім не залізні, це при свідомості і з усіма больовими рефлексами...
Ця людина написала буквально пару слів. Не дуже змістовних. Останнє слово – „рак”.
От би деяким ушльопкам задуматися, що можливо саме це слово і є певною причиною отої беззмістовності? Може б подумати про те, що не той момент – аналізувати причини і наслідки?..
При чому робити це так зважено, а точніше – холоднокровно.
Ну, факер, то вже відомий дегенерат. Там клейма нема де ставити. Я б сказав, що в системі ДД-шних координат це такий собі абсолютний нуль, нижче якого опускатися нікому ще не вдавалося. Але вже з чистого любопитства хочеться поцікавитися у того ж пана Зеленяра: отой веселенький соул у виконанні „Піккардійської терції”, наскільки він там доречний?
Я не хочу тут займатися моралізаторством. Я абсолютно нормальна жива істота з усіма плюсам і мінусами, притаманними переважній більшості. Але от є певні речі, які стоять осторонь повсякденного дрібного шуршання.
І коли ви бачите, що людина розвернулася обличчям туди, де ваше оце шуршання має нульову вартість – заткніться, якщо вам нема чого сказати. Заткніться, якщо вам це байдуже.
І от що я хочу сказати. Я не вірю ні єдиному слову людини, яка може скалити зуби, коли це стосується таких тем. А, тим більше, стосується ще живої людини.
Я постарався написати це без мата, хоча це той випадок, коли тебе просто вивертає...
Одне слово – холоднокровні...