Оце вчора прочитав чергове ІМХО прісно відомого борця з (як він знову таки сам вказує) Риго-Режимом, методами втілення програмних положень Риго-Режима в жизнь та видатного правозащітніка нетерпимого до думки тих, кого він сам називає, ура-патріотами, а по-суті з усіма хто думає не так як він .
Причому автор в незмінній йому манері почав ІМХО в стилі притаманному справжнім Фофудьєносцам, щось типу: «Ну пачєму ви грязниє ванючіє чуткі, хахли, жиди і хачі-чєрнажопиє НАС  НЄНАВІДІТЄ……….
Ось наприклад, всі думки тих кого автор вважає опонентами одразу, апріорі, названі ПЛОСКОСТОПНИМИ:

начну сей пост с того, что попрошу прощения у ДэДэшников за все свои вольные и невольные прегрешения. И, в частности, за свою вспыльчивость и нетерпимость к «плоскостопию» мыслей оппонентов.

Після цього вже можна було не аналізувати нічого, але в кінці автор піднімає таки важливий момент:
 

То есть для того, чтобы жить в мире и согласии граждане либо должны принять ценности своих оппонентов, либо отказаться от части своих. А попытки доминировать, то есть тупо «тянуть на себя одеяло» в надежде навязать оппонентам собственные установки – это, знаете ли, от лукавого…

Здавалось би УРА!!!! Ось він філософській камінь?!!
Але погляньмо на проблему так званої терпимості та компромісу з близька.
Терпимість до чого??? І компроміс для чого??? З  КИМ???
Читаючи автора ІМХО про всепрощення і компроміс, особливо його коменти, доходиш простого висновку, що той компроміс про котрий йдеться, це щось типу компромісу запропонованого групі десантників в одному радянському фільмі:

«Товаріщі дісантнікі СДАВАЙТЄСЬ. Ви акружєни. Дальнєйшєє сопротівлєніє бєспалєзно. Ми прєдлагаєм вам гарячій чай, сухую адєжду і нашє радушіє.»

Отакий от компроміс………..
Давайте пройдемось по оцим компромісним моментам.
В чому нам пропонують компроміс і з ким???
1. Язик-Мова.
Як ставиться питання? Чи стоїть воно таким чином:
В Україні є багато етнічних груп, декотрі з них в наслідок історичних особливостей мають значні проблеми в розвитку своєї культури, а декотрі хочуть мати гарантію збереження своєї культури та традицій. Тож держава повинна гарантувати а органи місцевого самоврядування сприяти розвитку та збереженню цих мов та культур, при цьому вивчення і використання Української мови є обов’язковим і не може становити менше 50% втеле-та радіо-ефірі, книговидавництві та друкованій продукції.
 
Ні питання ж таким чином не ставиться. Питання ставиться інакше:
Давайте зробимо Російську мову єдиною державною, а як ні то хоч би другою державною, або принаймні ОФІЦІЙНОЮ, що дасть на «законних» підставах не вчити українську. Як сказав недавно один КРИМСЬКИЙ високо посадовець «АПЯТЬ  СТАЛІ  ПРІХАДІТЬ  ПІСЬМА  НА  УКРАІНСКАМ  ЯЗИКЄ (не якійсь там нікому невідомий діяч з непарламентської партії «Свобода» , а самий натуральний ДРУГИЙ за рангом посадовець Криму. (ну Крим, це там де КОМПРОМІС пішов саме по такому сценарію, там аж три офіційних мови).
Знов таки В Одесі голова міста ЗАБОРОНИВ Українську в діловодстві. Там теж оцей КОМПРОМІС зроблено……….
2. Червоний прапор, Бандера герой і Янукович геморой………
Чи ставиться питання щодо червоного прапора в контексті: Під цим прапором значна частина українців воювала з німецькими окупантами і їх союзниками, Тож давайте не сперечатись з використанням бойових прапорів під час проведення парадів пам’яті.
 
Ні питання ставиться інакше. Кажуть, а давайте доповнимо державну символіку прапором однієї з частин червоної армії і будимо вивішувати його всюди……….
 
Те саме стосується і національних героїв. Адже коли патріоти висувають Бандеру як героя так само визнають і Петлюру і Махна і навіть окремих генералів червоної армії. Роблячи наголос саме на їх головній меті на боротьбу за Україну в котрій би українці не були на положенні поневоленого народу.
Тобто між собою патріоти компроміс знайшли іі навіть їх лідери колись непримиримі один до одного теж в свій час прийшли до компромісу.
 
А що під виглядом компромісу пропонують нам? Паставім памятнікі Сталіну! Он создал Украіну в тєпєрєшніх граніцах. А що то за граніці такі? У 1919 році територія УНР після злуки була НАБАГАТО  БІЛЬША, та і Крим в Україну увійшов не з «ласки» Сталіна.
Натомість всім відомо що Сталін винищував українців завзятіше чим різні Гітлери зі спільниками.
Щоб це перевірити достатньо порівняти результати перепису в СРСР, там чітко показано що за час перебування при Владі Сталіна з українцями (на відміну від інших народів СРСР) відбувалось щось дивне. Тобто не кажуть давайте поставим пам’ятник генералу Герасименко як першому наркому УРСР, ні давайте Сталіну.
Паставім памятнік Катє 2. Ця особа і москалів гнобила неслабо, нащо ж нам то її славити? Тобто не Болотнікову котрий підняв повстання проти царату, а цариці.
Тобто нам не кажуть, хлопці давайте поставимо пам’ятник Ломоносову, ні кажуть давайте поставимо Леніну…
Це не компроміс, це ЗДАВАЙТЄСЬ  РЄБЯТА називається.
 
3. Голодомор.Геноцид чи нєбило іво? Проста бил ніуражай?
В чому тут компроміс навіть і не знаю…………………..
 
4. В ЕС чи з Россією?
Тобто нам що пропонують?
Нам не кажуть, хлопці давайте демаркуємо кордони і створимо умови для розвитку прикордонних територій, щоб вирішити майнові спори в містах проходження кордону, щоб ПОЛЕГШИТИ перетин кордону і зробити його максимально прозорим для мешканців прикордонних територій?
Причому нам навіть не кажуть, що все це хоче і сама Россія, що там президент і уряд і їх Дума дивляться на нас як на партнерів.
 
Ні натомість ми маємо ситуацію коли Президент Уряд та Дума РФ дивляться в бік України як на свої ВРЄМЄННА  УТРАЧЄННИЄ  ТЄРІТОРІІ.
А Так званий компроміс виглядає наступним чином:
Або ви виконуєте те що ми вам скажете і всі кроки питаєте в нас дозволу і робите лише так як ми скажемо інакше ви вороги.
То в чому тут компроміс?
 
От в межах ДД наприклад Ланецький, Серьожкіна і Слово, навіть Мрачний з Карлсоном чомусь примудряються знаходити компроміс  між собою. Може тому що вони такі за КОМПРОМІС, а не за толерастію під виглядом компромісу?
Так само і з іншими мешканцями України.
 
Резюме:
Чому так виходить що автор піднімаючи начебто правильні тези, автор Олег Федоренко робить невірні висновки???
А тому що він забуває те що сам же і каже, ось:

То есть для того, чтобы жить в мире и согласии граждане либо должны принять ценности своих оппонентов, либо отказаться от части своих.

Бачте слово ГРАЖДАНЄ вжито у множині тобто не лише ОДНА  ЧАСТИНА  ГРАЖДАН має хотіти компромісу, а і друга.
І якраз з Боку Заходу і Центру України цей компроміс і пропонується. Напротивагу цьому громадяни Сходу і півдня пропонують не компроміс, а ЛІКВІДАЦІЮ України, впровадження Маларосії під загальним гаслом ХАХЛИ  СДАВАЙТЄСЬ.
 
Впринципі саме з тих же причин захлиснулась політика Толерастії в Европі, там вона називалась МУЛЬТИКУЛЬТУРНІСТЮ. Там теж політики забули що компроміс досягається ОБИДВОМА  учасниками і за ЇХ  ОБИДВОГО  БАЖАННЯ.
Натомість прихистивши біженців з Африки, Азії та близького сходу, тамошні політики сказали лише своїм місцевим громадянам ЦИЦ! Будьте чемними і культурними з приїзджими. Зважайте на них.
Але забули понаєхавшим пояснити що ті мають так само бути ЦИЦ і чемними і культурними…………….