Сучасний західний світ продукує та втілює  ідеологію глобалізації, як засіб від позбавлення хвороб капіталістичного існування, яке останнім часом показує великі деформації в стані його економічного розвитку. Який, власне,  і є головним чинником, у визначенні цивілізаційного рівня будь-якої держави. З одного боку, це - високий рівень економіки та справедливий розподіл капіталу між людьми, як чинники  успішної державної політики, а  і з іншого -  стагнація, та економічний занепад,  які поступово приводять і до деградації суспільства, в якому б, первинно-високому стані, воно не перебувало.
 
На протязі ХХ сторіччя капіталізм, завдяки збільшенню обсягів, залучених до процесу виробництва ресурсів, а потім і шляхом ефективнішого їх використання на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва, переборов чотирі великих кризи. А тепер увійшов у п»яту, яка продовжується на протязі чотирьох останніх років і тільки все більше поглиблюється.
В останні роки в західній економіці різко зросла частка нафти. І її споживання збільшилось в декілька разів, а  зростання споживання нафти зумовило посилення залежності розвинених капіталістичних країн від імпорту енергоресурсів з країн третього світу.
 
Країни ж, які розвиваються та ті, що звільнилися від колоніальної залежності і мають великі запаси нафти та інших енергоресурсів, а також сировини,  необхідних для промисловості,  почали добиватися збільшення своєї частки в доходах від нафти і поставили питання про підвищення цін.
 
І хоча розвинені капіталістичні країни змушені були переглянути свою енергетичну політику, ввівши енергозберігаючі технології та де в чому замінивши один вид енергії іншим і почавши видобувати нафту з дна Північного моря, питання енергетичного голоду не стало менш актуальним.
 
Капіталізм змінив формулу на  – Гроші-Гроші-Гроші-Товар-Гроші, що в кінцевому результаті втілюється в накопиченні капіталу, але – дутому,  не підтвердженому товаром.  І ці величезні маси віртуального капіталу, не можуть реально працювати і  відображають величезний перекос в товарно-грошовому обігу.
 
Збирачка земель  ІV-го європучка,  фрау Меркель разом з мафіозі, мсьє Саркозі, за яким давно вже плаче допр, попали в оточення своїх ілюзорних уявлень, що нарешті, вони вже створили те, що їхні далекі і не дуже далекі попередники не змогли звершити в свій час.  Але тепер вже не шляхом військового завоювання, а політичними важелями. І не лише задля безпеки та оборони, а і  для того, щоб у європейській економіці налагодився процес товарно-грошового обігу. І політичні цілі тут мають першорядне значення.
 
Якби Україна зараз знаходилась у підпорядкуванні Європарламенту, з його політекономічним диктатом, то зі своєю економікою, першою втонула б у багні світової кризи.
 
Цікаво, що, саме в час, коли євроінтегратори ніяк не можуть не тільки вжити заходів по порятунку євроекономіки, а й навіть не розуміють всіх обставин того, чому вона, надута спекулятивними грішми, звалилася в кризу,  16-го лютого, в Брюссель, із 40 країн  світу з"їхались євреї і створили там масонську ложу свого, - паралельного Європарламенту, який налічує 120 депутатів.
Ініціаторорами цього дійства виявивились – Ігор Коломойський і Вадим Рабінович.  
 
Коломойський без посередників-дипломатів від Української Дипломатичної Місії при ЄС в Брюсселі зустрівся з Головою Європейської комісії Жозе Мануелем Баррозу та представниками Європейського парламенту. Членів нового Єврейського Європейського парламенту вже привітали європарламентарі, з різних країн Європи, представники найбільших єврейських громад Сполучених Штатів та Кнесету. Представницький орган євреїв-європейців буде збиратися в Брюсселі, в приміщенні Європарламенту.
 
Можна припусти, що координувати політику ЄС у ставленні до України буде Коломоскій і його єврейські напарники по Євро-Єврейскому Парламету. Можливо, і українські дипмісії при ЄС вже не будуть потрібними. А всі справи буде вирішувати єврейська делегація України вЄЄП.
 
Як тут не згадати про те, хто править світом. Але є ще один цікавий штрих до цієї картини. Євреїв в ліберально-демократичному серці Євросоюзу попередили, щоби вони не дуже світилися на вулиці в кіпах. Бо можуть набити. І зовсім не по паспорту.
Очевидно, що у відношенні до євреїв, Україна далеко випередила Європу і саме Європі тепер потрібно вчитися ліберальній демократії в України, а не навпаки.
 
Для вирішення економічних задач, створення Євросоюзу сприймалося, як благо. Але це, хоча і сполучені між собою сосуди 27 країн, та не такі, що розподіляють фінансові потоки однаково справедливо, як думалося і бажалося тим країнам, які попали під диктат монополістично-олігархічних угрупувань, які знаходяться в центрі і зацікавленні в інноваційному процесі накопичення капіталу. Процес цей, як і завжди, базується на дешевій робочій силі, яка висмоктується із країн оточення,  перетікання мізків в центр і скидання на периферію всього того, що не має високотехнологічного наповнення і не приносить швидких великих зисків, або ж, є тим, що забруднює довкілля.
 
В Португалії рецесія і половина молоді не має змоги влаштуватися на роботу. Хто може, тікає туди, де хоч якось можна заробити. Італія має великі борги і на черзі після Греції, якій Євросоюз заборонив мати виноградники і виробляти вино. Бо його виробляють у Франції і більше непотрібно. З 50% безробіттям серед молоді і 20%-м серед інших. І тепер МВФ, Евросоюз і Європейський Центробанк вимагають від Греції розпродати все, ще те, що залишилось в державній власності, часному капіталу, звільнити сотні тисяч людей і перейти в режим жорсткої економії. При тому, що закрили вже тисячу шкіл і пів-сотні лікарень. І за це Греції обіцяють перший транш у вісім мільярдів євро, сім з яких, зразу ж заберуть в рахунок погашення боргу і підуть вони в ті ж німецькі банки. Тепер Греція перетворилася із великого експортера сільгосппродуктів в великого їх імпортера. І замість сучасних технологій, заводів та виробничих  структурних вдосконалень, одержала дорогий євро, знищення сільського господарства і в 2 рази падіння життєвого рівня.
 
Спекулятивно-роздута незаробленими коштами економіка Західних країн, в 2008 році призвела до фінансової кризи. І на відміну від минулих криз, коли банкротились неспроможні виробництва та банки, на цей раз неоліберали почали їх рятувати накачуванням за рахунок державних бюджетів І зібравшись в Брюсселі, почали вирішувати, що і кому потрібно робити по їхнім лекалам. Глобальна економіка стала заручником фінансистів. І це може привести до глобального фінансового обвалу, який буде більшим, ніж Велика депресія 30-х років.
 
Капіталу, а тим більше – великому корпоративному, потрібна свобода дій. Яка обумовлюється лібералізмом та глобалізмом. Інакше, було б навпаки і капітал себе відчував би добре при тоталітарній, командно-адміністративній плановій системі, як довела свою нежиттєздатність і неконкурентноспроможність розвалом СРСР.
 
Лібералізм та глобалізація, це умова і шлях для примноження капіталу. Частина якого перепадає і громадянам розвинутих капіталістичних країн. Але, кожного разу все менше і несправедливіше. З зростаючою дистанцією між багатими і бідними.
Глобалізація, - це  і економічна експансія з відкритими кордонами, через які перетікають не тільки капітали, а й робоча сила. З економічно відсталих країн в більш успішні.  Робоча сила з своєю культурою, менталітетом, звичаями і законами. А лібералізм, це не тільки свобода підприємництва, я й терпимість до всього того, що приносять з собою ті, хто шукає кращого життя в країнах Західної Європи. З наповненням іншими культурами, культури базової, котра нележить і до якої звикли ті, хто живе в країні, яка виявилась ціллю чужої глобальної культурної експансії.
 
Прикладом якої є та ж, хоча б - Німеччина, де ще нещодавно носилися з мультикультуралізмом, як з писаною торбою. І нарешті, досягли того, що в країні з 82- мільйонним населенням проживає 7,3 мільйони іноземців. Із них – чверть – турки і курди.  Понад 15 відсотків - це мігранти з близькосхідних і північноафриканських держав - Лівану, Йорданії, Сирії, Іраку, Єгипту, Алжиру, Марокко, Афганістану. Близько 12 відсотків - вихідці з Сомалі та Нігерії. Або – Великобританія, де мусульмани оголошують приміський район Лондона зоною шаріату і змушують всіх жінок закривати обличчя.
 
Виправити помилки тепер неможливо. Баварського кучерявого німця та ессенського жовтолицього безробітного вже назад, додому, не вижинеш. Дома їхня тепер – Велика Європейська Джамахирія, - філія африканських слонів. Меркель, Саркозі та Кемерон ще в минулому році заявили, що політика інтеграції приїзджих себе не виправдала. І Європейський мультикультуралізм провалився.
 
Економічна експансія привела до культурологічного краху. Це – провал європейських ліберальних цінностей, котрі з такою наполегливістю Європа пропонує спробувати на смак і Україні.  І наполегливість ця обомовлюється лише тільки одним фактором – тією ж формулою капіталізму. Для влиття єврокапіталу нової крові, у вигляді напівдармової робочої сили, інтелекту, сировини, території, сільскогого господарства, енергетики, контролю Чорноморського басейну і можливості диктувати політико-економічні вимоги та змогою розпоряджатися внутрішніми справами України.
 
І якби Україна попала в єврокапкан так само, як недорозвинуті, але набагато розвинутіші від українських, економіки Заходу, то ніхто б так само, як і там, розбудовую інфраструктур, промисловості та соціальної сфери не переймався. Так само, як і чисельністю та соціальним станом громадян. Бо капіталу з коломойським обличчям гроші потрібні стогодні і будь-якими засобами. А завтра капітал знайде щось іше, те, куди йому буде зручніше та вигідніше перекотитися.
 
Україна повинна, як казав наш Тарас Григорович Шевченко – чужому навчатися і свого не цуратися. Саме – навчатися, а не бездумно переймати та копіювати. Брати потрібно те, що випробуване історією і є загальновизнаним у світі. Але, не забувати, що на відкритие пасовисько завжди знайдуться чиїсь слони. Україна повинна проводити політику національної єдності та державного націоналізму, де інтереси нації превалюють над усім іншим. Інакше, африканські слони невдовзі будуть пастися на українських пасовиськах. І можливо, що тоді цінності будуть визначатися не ліберальною толерантністю, а кількістю набоїв до М16 чи АК74.