Політичні пристрасті на ДД ніколи не вщухають, вони лише пульсують синхронно подіям в країні. Стихають і спалахують від сірника – гострого імхо чи каменту, що натиснув на больову точку. Спірки між "юльками" і "синяками", "гриценківцями" і "кроликами"… . Жизнь, кароче.
Не зважаючи на те, що дворічне правління ригів показало всю їх мерзенну сутність, їх граничну криміналізованість, злодійство, безпринципність, а діяння "Сім'ї" викликають голосні зойки розпачу з боку Карного Кодексу, залишаються люди, які живуть ніби поза реальністю (ілюзорики чи шо?). Люди, чий розум, совість і пам'ять функціонують або якось збочено, або просто відсутні. Немає для них, очевидно, субстрату.
Цікавий феномен: синяки (а противсіхи ще більше!) страшенно страждають від неповаги до них і постійно волають про "порозуміння" (ніби натякаючи, що вони вже не ті, що були, що вони тепер "тіпа інші", ніби розумніші, мовби не срань, а теж "тіпа люди"). Деякі просто затрахали агресивними вимогами їх зрозуміти, хоч самі особливо тим не переймаються (згадайте професійних попрошайок-злидарів, що аж кричать "дай!"), а вже ж злопам'ятні,.. так і сиплять цитатами із каментів трирічної давності,.. де вони їх тільки зберігають і каталогізують... . А, до речі, хтось бачив подібне у "юльків" чи "свободівців"? Хтось із них нюняє сльозливо, що їх не поважають?, чи розмазує соплі у розповідях про те, як важко живеться в Даунбасі, бо там "одні бандити, і ніякого тирнету"?, чи плачеться про нерозуміння їх іншими? Ні, звичайно. Бо вони себе поважають.
Зрозуміти можна все: і симпатію до Гриценка, Тягнибока чи Кролика, і любов чи ненависть до ЮВТ, все-все-все, крім одного: як людина може вважати нормальним для себе голосування за тупого, неосвіченого, примітивного гопника, за спиною якого стоять потужні злодійські клани? Як можна відчувати симпатії до зграї бандитів, яка от-от поставить країну на грань розпаду, або громадянської війни, або зробить її васалом відсталої Росії, що теж загрожує війною? Як може не бути соромно за оте чмо, що ганьбить країну перед усім білим світом?
Можна зрозуміти людину з амнезією. Можна зрозуміти, сильно напружившись, навіть дебіла і дегенерата та мотиви його рішень і вчинків. Можна зрозуміти кожного виборця 2004-го і 2010-го років. Можна. І не так важко, як здається.
Але зрозуміти тих, хто готовий віддати свій голос за ригів ЗАРАЗ, неможливо. Жодна психічно нормальна людина не може зрозуміти цього. Спілкування з багатьма людьми в реалі і тирнеті привело мене до висновку: на таке здатні тільки організми-шлунки без почуття власної гідності.
Ось він – момент істини! Почуття власної гідності! Це воно відрізняє людину від скотини, а нормального від синяка-пеераста. Це те почуття, та людська емоція, що не дає людині зіудитися, піддатися тиску, продатися ворогу, це та властивість душі, що робить людину людиною.
Власна гідність і самоповага. Від них походить все – порядність, патріотизм, доброта і щирість. І цілісність характеру та світосприйняття. У синяка їх просто немає. Немає цих наріжних каменів у фундаменті його особистості. У синяків навіть між ніками і аватарками немає гармонії. Дисонанс. Ганглій глючить. А тому будь-які дискусії з пеерастами безнадійні і практично непотрібні. Вони – вороги. Крапка. І, якщо адекватна людина не відповідає на висери синяка (як, наприклад, не реагує персонал на каркання "Давай по-новой, все х*ня!" однієї на рідкість неприємної срані), то це зовсім не означає, що із синяком хтось згоден, ні: його просто ігнорують. Ну, неможливо навчити крота грати в покер… і з цим треба просто змиритися…).
Противсіх, – ця блядська гілка еволюції українського виборця, – то є латентний синяк. А все його сране противсіхство – самообман і понти ("баба Яга проти всіх"). Противсіх схожий на стравуса з Межигірья – замість участі у творенні історії ця срань засовує свою маленьку голівку без мізків у пісок (коли нема піску, довбеться головешкою об асфальт або бетон). Він нагадує салабона першого місяця служби, що пише у листах до друзів "переді мної діди на цирлах ходять, а полкан за руку здоровається і по-батькові називає". Його зародковий міжвушний ганглій не може зрозуміти, що голосування не за опонента влади – то не є проявом його фантомної гідності, то є голосування за владу (у наших реаліях – за ригів, цю сморідну суміш учорашніх комуняк, "братків" і пройдисвітів). Але!
Але сьогоднішній противсіх – це не противсіх 2004-го і навіть не противсіх 2010-го. Зараз, на виборах, що відбудуться, у противсіха більше свободи. Зараз вибір не обмежується варіантом "ЮВТ чи Хам". Вибір ширший. Вибір у межах списку кандидатів від опозиції. І від цього дегенеративного і чудненького підвиду Homo буде в значній мірі залежати склад майбутної Ради. Отак в історії буває завжди: доленосно важливий результат часто залежить від якогось гівна, як, наприклад, прихід Гітлера до влади став можливим через відмову комуняк, керованих Кремлем, блокуватися з демократами. Неслабенькі наслідки, еге ж? І у нас було щось подібне. І маємо тепер у себе щось подібне Адольфу Алоїзовичу, правда, в гротескній і жалюгідній формі, так само, як, наприклад, "Молоді регіони" подібні гітлерюгенду, а "Опортуніті Юкрейн" – "Майн Капф"у. "Спасибі" недоумкам, ублюдкам і "стравусам". За ганьбу всесвітню.
Слід відзначити, що противсіх, як і сраний синяк, змінюється мало, та й то під впливом пустого шлунку. І весь час верещить, сцуко: "А ви мене переконайте! А ви мене з собою подружіть!". От гівно... .
Хтось скаже, що автор замість порозуміння сіє ворожнечу, хоч нещодавно закликав до толерантності. Може, й закликав, але до загальнолюдської толерантності, а не до толерастії у відношеннях з ублюдками, що паплюжать мою країну, у якій жити нам і нашим дітям. Крім того, невідворотньо приходить розуміння того сумного факту, що серед нас завжди буде існувати певний прошарок тієї срані, що висить, як тяжкі гирі, на ногах суспільства. І срань та присутня і робочих колективах, і серед хтілігенції і в академічних колах. Як стафілокок чи глисти. Втім, природній добір, життя і наслідки ригівської діяльності неухильно знижують той відсоток.
Був вільний час, тож взяв товстелезний довідник, виписав з нього статистику багатьох хвороб, що супроводжуються розумовою відсталістю, а потім сумував цифри. І вийшло щось дуже схоже на відсоток симпатиків ригів-пеерастів! Це вам не "шопопало", це наука, білать! Іншими словами, всі ті нещасні і складають, очевидно, синюшний лохторат… . Пічально… .
Деякі свою власну дефективність намагаються компенсувати грізними аватарками, ніжними і ласкавими ніками та натяками на супергероїчне минуле. Хоч, насправді, нічого більш убивчого, ніж рогатка з "ризинкою" від застяних трюселів, ті засранці у руках ніколи не тримали. Ну, то феномен, який ми обов'язково дослідимо окремо (тема "Нік і аватарка" мене цікавить давно, навіть є певні напрацювання, поділюся на тому тижні).
Тут нещодавно один чудний юзер середньої статі із солодким ніком тявкнув, що їх (срані всякої) стає більше. Хі-хі-хі! Нє-є, синячок, вас таки стає менше!! Вимираєте потихеньку! Просто найвідразливіші і найдубовіші трохи активуються і, підкоряючись інстинкту самозбереження, збираються в такі собі шведські зграйки-сімейки. Останнім часом під кожним матеріалом, що не на користь пеерастів, на диво швидко конденсуються такі ж "…асти", і мітки свої залишають, певно, в надії, що наступні юзери повторять ті дебільні оцінки. А може, просто заробляють. Що не дивно для тих… юзерастів.
Крім згаданих вище девіантних форм, існує ще нещасний прошарок, який можна толерантно назвати "селом забитим". То люди добрі, але позбавлені інформації. Село воно і є село, хоча й там зустрічаєш багато на диво розумних і світлих людей. Розумних від природи, бо якщо і були у них предки-"сідєльци", то виключно політичні, а не усіляке кримінальне сміття, як у генеалогії ригосинячків.
А з іншого боку... . Учора одна "дама", що має університетського диплома про заочну освіту з біології і продає на базарі срані колготки, на мою репліку про "нерукопожатіє Хама" спокійно відповіла: "Ну й шо? Я за границю нисобіраюсь!". От так: "нисобіраїцця за границю" та самиця! Є питання? Потрібні додаткові обстеження чи аналізи для діагнозу "загальна моральна дебільність"?
Що стосується юлефобів і юленанависників, то про них уже сказано-пересказано, у т.ч. і автором, немало. То – таке собі… як ту срань… ну, вопчім, толерантно і коротко (бо за "підараса" банять) – "не такі, як всі",.. гібрид синяків із "коля-нелями". То не наша тема, то прерогатива професійних психіатрів, сексопатологів, ветеринарів і патологоанатомів.
Ну, а резюма?
Резюма проста: всякий голос за рига, смердючу тушку чи іншого провладного або непевного гівнюка – то цвях у кришку домовини державі і нам. Так нехай краще здохне та нікчема, що збирається поставити значок у бюлетні на користь пеерастів… . Ноосфера чистіша буде і смороду менше.
"Нє ідітє, дєвкі, замуж" за пеерастів і стравусів-противсіхів – дітей не буде. Або будуть "не такими, як всі". Із зайвою хромосомою у 21-й їх парі. Хвороба Дауна називається. Пічальна така хвороба… спадкова.
Всі інші – давайте дружити. А то не буть добру на цій щедрій і нещасній землі.
