Суспільство , особливо у межах певного соціокультурного простору , можна вподобити до організму.Людського , тваринного -не суть важливо.Важливо те , що це організм - сукупність певних органів , які у свою чергу складаються з клітин , які мають своє призначення чи функцію.Так от - саме від цих клітин залежить загальне функціонування організму.До чого цей порівняно дилетантський екскурс в біологію? А до того , щоб ми задумалися - чим ми є для нашого суспільства.Фагоцитами?А можливо - раковими клітинами?Якщо дивитися на життя ПРівськими очима.
     Воно (суспільство) наразі перебуває у дивному стані , для якого термін "фрустрація" начеб-то не пасує , але й на зовнішні подразники реагувати не хоче.Пряма алегорія з дослідами академіка Павлова щодо згасаючих умовних рефлексів (це коли песикові дзвонили у дзвоник , але їжі не давали і він поступово переставав реагувати на дзвінок).
     Отже , останнім часом відбулося кілька знакових подій , які повинні були б знайти масований відгомін в суспільстві:
       1.Ув"язнення Юлії Тимошенко
       2.Закриття "ex.ua"
       3."Тушкогейт" Забзалюка
    Хто аналізував ,той запитував себе: що отрималося у "сухому залишку" з усіх цих подій? Якщо не брати до уваги атаки на урядові сайти , то НІЧОГО СУТТЄВОГО.Сумно , але факт у тому , що розгалужена структура "БЮТ"у спромоглася лише на далеко не масовані виступи у Києві.Опозиція поводить себе як ескорт-дівуля (і хочеться , і колеться).Реакція з боку ЄС (аналіз принаймні польських ЗМІ) - спонукаюче-вичікувальна.Нам дають шанс.Шанс згуртуватися і проявити себе як народ.Щодо Забзалюка , то тут суспільство вже просто переступило певний шоковий поріг.Нічого дивного - коли біль досягає певної інтенсивності , організм просто вимикається.Причому больовий поріг піднятий вже на таку висоту , що далі нікуди.Знову стає актуальним (та воно ним і було) одвічне питання нашої інтелігенції - що робити? Відповідь проста як двері - сприймати політику розумом , а не серцем.Не на політиках стоїть Україна.Вони минучі та непостійні.Серцем я згоден сприйняти ту землю , на якій жили мої прадіди і на якій , Бог дасть , будуть щасливо жити мої внуки.Саме тому душевно прошу всіх колег з ДД максимально шукати порозуміння і шляхів співпраці.Прошу кожного запитати себе , чи готовий він(вона) поступитися вірою заради розуму.