Чи то мені так здається, але більшість людей знаходиться в глибокому ментальному летаргічному сні. І що саме цікаво, не хочуть просипатись. Коли цим сплячим людям доносиш якісь нові знання, чи інші погляди на життя, вони відмахуються як від надоїдливої мухи. "А нафіга нам це потрібно?", "Навіщо за..ирати голову всякими дурницями?", "Нам і так добре, пака живем, не здохли ж."
   Але єсть і такі що починають просипатись, виходити зі стану сну та ілюзій. В них виникає стільки питань, що дати на всі відповіді просто не можливо, бо вони стають як малі діти, яким стає все цікаво. Та, нажаль, більшість людей не бажають проснутись. Їм страшно. Всі прекрасно пам"ятають фільм матриця. Коли герою запропонували дві таблетки, проковтнеш одну, і опинишся в справжній реальності, а проковтнеш іншу - проснешся вранці і нічого не пам"ятатемеш. Так от більшість вибирає другу таблетку.
   І мене це не дивує. Бо ця більшість, що не бажає проснутись, має на це "поважні причини". По перше, вони відчувають себе як маленькі діти, яких все життя дурили кольоровою обгорткою, з пустишкою замість цукерки. По друге, оглядаючись навкруги, вони розуміють, що будуть виглядати білими воронами, бо всі інші думають, роблять і живуть не так. По третє, вони розуміють, що так далі жити не можна, треба щось міняти, і міняти в першу чергу себе. А міняти себе, це дуже тяжка праця, а лінь - матінка з"явилась перша за людину, і її треба побороти.
   Тому більшість людей лише на мить відкривши сплячі очі тут же їх закривають, бо жити по старому набагато простіше.
   Навіщо відмовлятись від алкоголю, який забирає розум. (Доречі, алкоголь по арабські - забираючий розум). Простіше набухатись до безпам"яті і життя стає в рожевих кольорах.
   Можна дати гаїшніку в лапу, щоб по мирному розійтись, а потім вийти на демонстрацію і кричати за боротьбу з корупцією.
   Курити, розуміючи що це "гадская отрава" і всім доводити, що це заспокоює нерви, а насправді боятися признатися навіть самому собі, що просто душевна лінь та відсутність сили волі не дозволяє кинути цю отруту.
   Лаяти владу, що не може навести порядок, а тільки краде, але десь в глибині душі всетаки розуміти, що полінився в свій час щось зробити, щоб тієї влади нині не було.
   Замість бажання щось змінити в рідній країні, мріяти про "заграніцу", що там добре і туди треба "валити". Тільки ми там нікому не потрібні. І життя там не таке солодке як його малюють. І "валить", по великому рахунку, нема куди.
   Блюсти десять заповідей божих (постійно їх порушуючи) і сподіватись на "помощь господню" та його "прощєнія". А виявиться що бога того і немає.
   Жити по принципу "моя хата з краю...", "нехай самі там розбираються". А може одного ранку виявитись, що та хата не скраю, а на території іншої держави чи маєтку, і ти тут нафіг не потрібний.
   І таких прикладів можна навести безліч. І коли починаєш будити людину від літаргічного сну, то натикаєшся на такий шаленний опір, ніби забираєш в дитини саму улюблену іграшку. Але будити, я думаю, треба. Бо так у вісні і помремо, навіть не зрозумівши навіщо ми живемо на цій землі, яке наше призначення, в чому сенс самого життя.
   Мене часто дістають питаннями: "А нафига воно тобі оце все треба? Живи собі як всі "нормальні" люди." То я пояснюю, що для наших ворогів "НОРМАЛЬНА" людина, це - ментально спляча людина. І для того щоб ми були сплячі використовується наймогутніша в світі зброя, це - ідеологічна зброя. Талановитий оратор може промовою зробити вороже військо союзникам, незалежно яка в того війська зброя.
   Але просинатись страшно. Страшно вийти з під впливу ідеологічної зброї. Тож і виходить, сидячи на дивані - всі герої, а як до діла - то по кущах. Але боротись треба. І боротись методами ворога, то єсть ідеологічною зброєю. Можна вийти з вилами на барикади, та це ворогові і треба. Самих буйних просто фізично знищать на законній підставі, а решта ще більше заховається в кущі.
   Тож потрібно просинатись, будити рідних, друзів, сусідів, знайомих, співробітників і всіх, кого можливо.
   Людина, яка знає свого ворога і володіє правдивою інформацією - озброєна. А зі зброєю вже можна вести боротьбу.
   Отже - ПРОСИНАЄМОСЬ, ОЗБРОЮЄМОСЬ і до БОРОТЬБИ. Бо йде війна, і війна на смерть. Або перемога, або смерть (духовна, звичайно, що страшніше ніж фізична).
 
  ДО ПЕРЕМОГИ!!!