Звичайний день в палаті номер ХХХ в звичайній божевільні, які є в кожному обласному центрі нашої неньки України. Їх в народі ще називають «псіхо-невро», це по культурному, але більшість людей кажуть не по-культурному: «дурка»… Табличку з номером палати хтось здер, або вона, мабуть, впала сама по собі на підлогу (в зв’язку з подальшим розвоєм демократії)... Пацієнти, та й медперсонал цього вкрай необхідного суспільству закладу, називають цю палату «сімьоркою». Це, мабуть, щоб підкреслити, що це не легендарна палата номер шість, або скоріш за все, тому, що в цій невеличкій за розмірами палаті (десь чотири на п'ять метрів) стоїть сім лікарняних ліжок. Раніш, за проклятого тоталітарного режиму тих ліжок було чотири, по два в ряді, у кожного хворого була своя окрема тумбочка і стілець, на котрий могли присісти відвідувачі, в центрі палати стояв стіл і ще два чи три стільці, графин з водою, стакани, ваза з квітами. В палаті працювала радіоточка і коло кожного ліжка на стіні була вмонтована кнопка виклику медперсоналу (добре коли лікар приходив, або, що набагато приємніше, сестричка, але коли забігали санітари, тоді….). Але це все було, зі слів очевидців, ще за там того проклятого тоталітарного режиму. Зараз в «сімьорці» поставлено сім ліжок, на стінах не залишилось і сліду від радіоточки і кнопок виклику, тумбочка одна на двох, деякі без дверцят, стола немає (на його місці стоїть сьоме ліжко) і посеред палати стоїть один перекошений стілець. Як казав профессор, який зрідка робив обходи разом із студентами місцевої медичної академії, мов, так докерувались, що скоро і того стільця не буде. Що і кого він мав на увазі не студенти, не, тим більш, пацієнти, так і не втямили. Проте той стілець виконував певні функції: своїм місцем стояння чітко фіксував, так би мовити, географічний центр палати і ще на нього обов'язково запрошували сідати новоприбулого пацієнта. Після того, як він піднімався з підлоги то зобов'язаний був зібрати той стілець докупи і чекати разом з усіма наступного новоприбулого – такий закон був у «сімьорці». Неписаний…
 
Час після сніданку. Пацієнти після «казьонної» перлової каші на воді і чаю-кави (чи то чай, чи то кава) без цукру сіли кожен на своєму ліжку і подіставали пакети із принесеними з дому смаколиками. Трапезують значить, не забуваючи при цьому випити по жмені приписаних лікарем таблеток. Після завершення такого захопливого процессу всіх потянуло на розмови. Ще б пак, до дупінгу*, вєнінгу**, тюнінгу*** і ,не приведи Господи, блокінгу****, смірінгу*****  та клізмінгу****** було ще десь півтори-дві години. Зав'язалась невимушена розмова:
- Ну і сніг сьогодні, ну і навалило його за ніч! Певно, до мене не скоро приїдуть – замело дороги зовсім. Шкода…
- Що там дороги, жінка дзвонила, що навіть в центрі міста пройти неможливо, транспорт не ходить. Що робити?
- А я знаю, що робити! Знаю!
- Ну ти і придурок! За останні двадцять років у нас в місті не купили ні одної снігоочисної машини, а ті що були вже давно «розсипались». Я колись працював в міськкомунгоспі… Він знає!
- Сам ти придурок! Я до недавнього працював електриком в обкомі партії. Зараз це ОДА, обл.держ.адміністрація. Так я тобі скажу, що тоді в кожному кабінеті сиділо по одному інспекторові і навіть деякі кабінети пустували, а зараз там сидять по чотири-п’ять і то місця їм не вистарчило – збоку добудували ще один новий корпус.
- Ну то й що?
- А ось що, всіх тих держслужбовців треба вигнати на вулицю. Хай беруть в руки ті бик-морди і розчищають тротуари і дороги, нема чого з чайниками по коридорам ходити. Все одно вони в тому ОДА нічого не роблять, бо все вже в нас давно прихватизовано. Що, вони будуть давати вказівки власникам підприємств чи фермерам, а ті будуть виконувати їх ЦУ (цінні указівки)? Ага, розігнались!
- А дійсно, і корисно і приємно. Приємно їм, бо фізичну форму свою ті держслужбовці трохи підтягнуть, та й корисно для решти жителів міста – хоч пройти можна буде. І, що саме головне, додаткових коштів не потрібно з бюджету витрачати…
- І ті бик-морди чистішими стануть, а то останнім часом почали їх мастити фарбою і ще чимось там. Сам бачив, як мєнти мерзли коло них, охороняли. Краще би не мерзли коло тих бик-мордів а лишній раз пройшлися би темними неосвіченими вулицями міста вечерком, так би мовити, а то як стемніє, страшно на вулицю вийти…
- Правильно! А ще податківців не мішало би вигнати і тих, з пенсійного фонду, а то розвелось їх, як собак не різаних.
- Я тобі зараз дам  «собак не різаних»! Моя жінка працює в пенсійному фонді на тисячу чотириста в місяць, а роботи стільки, що часто мусять лишатись після роботи на годину-другу. Я тобі зараз дам!
- А ну попробуй!
 
Піднявся шум в «сімьорці».
 
- Шухер! Санітари!!!
 
Весь особовий склад «сімьорки» з метою уникнути «блокінгу» і «смірінгу» миттєво опинився під ковдрами. Вираз обличчя у кожного був просто ангельський…
 
До лікарського обходу залишалось хвилин п’ятнадцять-двадцять…
 
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------  
* дупінг – укол в дупу,
** вєнінг – укол в вєну,
***тюнінг – ставлять капельницю,
****блокінг – зав'язують рукава за спиною,
*****смірінг – санітари «люб'язно просять заспокоїтись»

© Максименко В.Ф.