Автор чудово розуміє, на що він наражається такою публікацією на цьому сайті, але все ж таки не може утриматися. Зрозуміло, що для підняття теми - не час і не місце. Та зрештою, одна з місій журналіста в тому й полягає, щоби ставити незручні запитання у непідходящий для того час. Тож якщо зможете, вибачайте, а ні то... ваше право. Тільки не жбурляйте в "недостойного" камінням, не вбивайте його за відкрите висловлення власної позиції. Отже...
 
Євгенія Тимошенко виступила на слуханнях комітету із закордонних справ американського сенату з доповіддю про політичну і демократичну кризу в Україні, в якій висвітлила ситуацію з переслідуванням її матері та інших представників опозиції.
 
Це не перший закордонний вояж доньки ув'язненої екс-прем'єрки. Раніше Євгенія виступала перед європейськими парламентарями. Звісно, бездоганне володіння англійською мовою - це їй тільки плюс і, до того ж, великий. Женя спілкується нею фактично як рідною, чого, на превеликий жаль, не скажеш про українську. Рідна мова українців продовжує залишатися непошанованою донькою однієї з провідних за статусом державних діячок країни, яку зараховують до політичної еліти.
 
Ой, як же не личить доці такої "елітної" мами нехтувати українську. Невже вона не розуміє, що цим сама ганьбить не лише своє, але й мамине ім'я? Як взагалі таке стало можливе, щоби рідна доця жінки, яку деякі вважають ледь не святим символом боротьби за Україну і все українське, англійською "спікала" краще, ніж "щебетала солов'їною"? І це - українська еліта?
 
Женя якщо виступає перед зібранням чи дає інтерв'ю, то неодмінно послуговується російською чи англійською (та й навіть російською говорить настільки не по-тутешньому, з такими фонетично-інтонаційними вихилясами, що аж противно слухати). І це донечка української "берегині"? А чому ж та українську для власної дитини не зберегла?
 
ВОНА галасливо закликала всіх з бігбордів та плакатів "Любити Україну", а чому ж по-материнськи лагідно і тепло не прошепотіла це своїй донечці, не прищепила їй цього святого почуття, що неможливе без належної шани до української мови?
 
Зрозуміло, що нині далеко не найкращий час для подібних докорів, та як би там не було, але благородна місія Євгенії, яка є цілком зрозуміла й виправдана як з громадянських, так і людських почуттів, виглядала б куди світлішою і достойнішою, якби в паузах між своїми блискучими спічами на захист свободи і демократії в країні, вона не цуралася б рідної мови українців і володіла нею не гірше за чужеземні.
 
Як тут не згадати Шевченкове - "І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь". От було б добре, якби слова Кобзаря залетіли і в її, Євгенії, вушка. А то ще наКАРкає...
 
Р.S. В той же час автор допису акцентує на важливості об'єднання зусиль в боротьбі проти антиукраїнської хунти президента-рецидивіста всіх громадян України доброї волі, як україно- так і російськомовних. Готовий вислухати критичні зауваження і взяти участь в обміні думками щодо суті піднятих в статті питань. Буду дуже вдячний, якщо коментарі не міститимуть персональних образ і звичних посилань "на..." від моїх недоброзичливців, в яких тут не маю дефіциту. Хоча, навіть і такий розвиток подій легко переживу, позаяк вже давно маю до цього імунітет. Спасибі за увагу.
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.