Небо, сірувато-білого кольору, неквапом посипало землю снігом. Сніг, кружляючи, тихо опадав, покриваючи сивиною Собор, який стояв скраю площі і, ніби з жалем та німим осудом дивився на купку людей, котрі повернувшись до нього спинами, слухали промовців.
 
Промовники стояли, збившись до гурту на імпровізованих лаштунках, з прісними обличчями, вдавано зображуючи на них сувору патріотичнісь. А позаду них, на великому екрані,  в тисячах електронних вічок, невідповідно геральдичним правилам, майорів перевернутий прапор. Який, мабуть, мав за задумом організаторів акції, надихати слухачів на патріотичну підтримку промовців, запевняючи їх у невідворотності їхньої перемоги та правди їхньої боротьби за розкріпачення великого українського народу. Якого закріпачив нелегітимний антинародний режим і якого вже скоро нестане.
 
І той режим, промовиста опозиційна коаліція, коли прийде до влади та займе шляхом народного довір"я, місця на капітанському містку управління державою, віддась під суд. І не тільки Божий, але  й кримінальний.
 
Опозиціонери, через потужні гучномовці, закликали, щось пояснювали, викривали та запевняли. Але було відчуття, що ця, іхня бадьорість, вдавана. Вони змінювали на декілька хвилин одне одного біля мікрофону, відгукували свої заготовлені промови, на які були здібні, подібно до традицій старорежимної «школи» і поверталися до свого гурту. І тільки один із них, той, хто був самим опозиційним до всіх опозиціонерів та влади, думаючи про щось, тільки йому відоме, інколи, трохи вишкіряючись, ніби вовк, показував зуби.
 
Окрім закликів та загальних слів про хороше і погане, нових думок емітовано не було і лише на закінчення виступу, «під завісу», глашатай імпровізованого видовища оголосив, шо всі вони, різнобарвні та різношерстні, декларуть меморандум об"єднання та злагоди. І обіцяють не критикувати одне одного до виборів, йдучи на них, кожен, під своїми прапорами.
 
Потім гучномовці ревонули «Червону калину» і всі потихеньку почали розходитись. Когось очікували автобуси, які привезли їх із різних областей, а хтось вже чимчикував  до свого дорогого авто, щоби зігрітися в теплому затишку його черева.
 
А із куполів Собору повільно скапував танучий сніг. Але хто ж на це буде звертати увагу, та й навіщо,  коли попереду його очікує вир цікавих подій та такої нелегкої боротьби за Україну.
 
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!