Радянська та Російська сучасна істориографії постійно намагаються спотворити і переписати історію. Причому в цьому Путінці-Сталінці недалеко пішли від Гітлерівських посіпак доктора Гебельса.
І досі гуляють міфи котрі вони посіяли своєю неправдою.
Наприклад:
Радянська історіографія постійно наголошувала на подіях так званої ВЕЛИКОЇ  ВІТЧИЗНЯНОЇ  ВІЙНИ.
Це робилось навмисно, для того щоб приховати співробітництво з Гітлером та агресорську політику СРСР в перші роки другої світової війни.
Тобто за думкою кремлівськіх міфотворців мало виглядати так:
1. СРСР білий і пухнастий уклав «мирний» договір з підступним Гітлером.
2. Гітлер порушив угоду і напав на СРСР.
3. СРСР переміг Гітлера і всім по заслугам видав………..
Ще і тепер промосковські сили намагаються фальшувати історію підмінюючи поняття другої світової та вигаданої ними великої вітчизняної.
 
Ясно що українці маючи власну державу повинні мати і власне, справедливе і чесне уявлення про події тих літ. Що ж відбувалось насправді:
 
Дру́га світова́ війна́ — світова війна, що почалася 1 вересня 1939 (коли Німеччина розпочала окупацію Польщі. Декотрі історики пропонують вважати датою початку другою світової війни вторгнення Японії в Маньчжурію 12 вересня 1931 року, або війну з Китаєм що почалась з 7 липня  1937-му.) і тривала до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» було підписано капітуляцію Японії перед союзними державами.
 
Таким чином до 1941 року коли Рейх напав на СРСР відбувся цілий ряд подій:
30 вересня 1938 року Британія та Німеччина підписали декларацію про ненапад і мирне врегулювання суперечок. Фактично ця угода, укладена без участі Чехословаччини, призвела до її розподілу Німеччиною, за участі Угорщини і Польщі.
23 серпня 1939 року Німеччина та СРСР уклали пакт про ненапад, який вже остаточно розв'язав Гітлеру руки і 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Розпочалася Друга світова війна. Вояки Рейху захопили Бельгію, Францію, Голландію. Скориставшись ситуацією, 17 вересня СРСР анексував Західну Україну, Західну Білорусію напавши на Польщу зі сходу.
Варто сказати що співробітництво з Гітлером не обмежилось розділом Польської держави і спільним парадом військ вермахту та червоної армії де вояки салютували ОБОМ прапорам, котрий відбувся в Бресті.
Наприклад за домовленістю з Кремлем, німецькі пароплави могли ховатися від англійського флоту у Мурманську, і там у вересні — жовтні зібралося близько 40 німецьких суден, серед яких — один із найбільших і найшвидших трансатлантичних лайнерів «Бремен», здатний швидко перекидати на великі відстані цілі дивізії.
 
Також СРСР разом з країнами союзниками Гітлера та Рейхом чинили тиск і на Румунію.
В 1940 р. Румунія погодилася мирно покинути Північну Буковину, яка увійшла до складу УССР.
7 вересня 1940 р. після укладання угоди в м. Крайова, Румунія повернула Болгарії Південну Добруджу.
30 серпня 1940 року Румунія віддала Північну Трансільванію, котра була передана до складу Угорщини .
В тому ж таки 1940 році СРСР анексував три прибалтійські держави та вчинив напад на Фінляндію.
 

Сове́тско-фи́нская война́ 1939—1940 годов (Финская кампания, фин. talvisota — Зи́мняя война́) — вооружённый конфликт между СССР и Финляндией в период с 30 ноября 1939 года по 13 марта 1940 года. Война завершилась подписанием Московского мирного договора. В составе СССР оказалось 11 % территории Финляндии со вторым по величине городом Выборгом. 430 тысяч финских жителей потеряли свои дома и переселились в глубь Финляндии, создав ряд социальных проблем.
В советской и российской историографии эта война рассматривается как отдельный двусторонний локальный конфликт, не являющийся частью Второй мировой войны, так же как и необъявленная война на Халхин-Голе. Объявление войны привело к тому, что в декабре 1939 года СССР был объявлен военным агрессором и исключён из Лиги Наций.

Тобто фактично СРСР вступив у другу світову СПІЛЬНИКОМ Гітлеру.
І ДВА  РОКИ продовжував війну як САМОСТІЙНИЙ  АГРЕСОР та спільник Гітлера.
 
Треба сказати що і сусіди СРСР теж маневрували. Наприклад:
Болгарія 1 березня 1941 р. у Відні прем'єр Богдан Філов укладав угоду про приєднання країни до Тристороннього пакту («Рим - Берлін - Токіо»).
13 грудня 1941 року, проголосила війну США и Великобританії.
5 вересня 1944 р. розрив дипломатичних стосунків з Німеччиною.
В ніч з 8 на 9 вересня 1944 р. партизанські загони увійшли до Софії та великих міст. До них пристали деякі офіцери болгарської армії, що дозволило групам руху опору захопити найважливіші об'єкти столиці, а міністрів арештувати. Вранці 9 вересня Болгарія вже мала нового прем'єра - Кімона Георгієва. По радіо він зачитав заяву про те, що до влади прийшов уряд Вітчизняного фронту.
9 вересня 1944 р. Болгарія перебувала майже в повній міжнародній ізоляції, а також у стані війни з 11 державами - Великою Британією, США, СРСР, Югославією, Грецією, Чехословакією, Індією, Австралією, Новою Зеландією та Південна-арфиканським союзом. Дипломатичні стосунки вона розірвала ще з 10 країнами, включно Францією, Італією, Польщею. Окрім того, на болгарській території вже знаходилася Червона Армія
І Болгарія проголосила перемір’я.
11 жовтня 1944 р. представники антигітлерівської коаліції, перед тим, як розпочати переговори про перемир'я,
 
Румунія
Румунія приєдналась до Тристороннього пакту як і Словаччина, Угорщина та Болгарія. Війна для Румунії розпочалася 22 червня 1941 року, коли її війська разом з німецькими перейшли кордон з СРСР.
Румунські частини були зокрема Чернівцях, Одесі, Кишиневі.
У 1944 при наближенні радянської армії до Румунії, стався військовий переворот заколотників підтримав король країни Міхай I, а Румунія вже виступила на боці Антигітлерівської коаліції. Пізніше, у 1947 році королівство Румунія було перетворене на Народну Республіку Румунія.
 

А що українці в цій війні?
 
15 березня 1939 профашистська Угорщина захопила КарпатськуУкраїну, що постала як незалежна держава після розчленування Чехословаччини.
 
12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая.
Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.
Волошин Авґустин:
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».
Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».

 

То, что германская дипломатия дала «красный свет» Карпатской Украине (в отличие от Словакии) объясняется, с одной стороны, тем, что Гитлер пытался втянуть в свою орбиту Польшу, с другой — не планировал раньше времени ссориться со Сталиным.

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Найбільший бій відбувся на красному полі. 16 березня 1939 р. зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.
У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р. У кінці березня 1939 р. президент республіки А.Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю.Реваєм виїхала через Румунію в еміграцію.
 
ПОВНІСТЮ  ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ про Карпатську Україну можна скачати звідси.
 

30 червня 1941 року — ОУН Бандери у Львові проголосила акт відновлення Української Держави. Німецька окупаційна влада заарештувала керівників ОУН, їх було поміщено в концтабори.
 
ОУН Мельника теж почало створювати державні інституції створивши Українську Національну Раду та крайові правління. Але вже в 1941 році гітлерівцями у Львові було ліквідоване Крайове правління, а в 1942 році в Києві ліквідовано Українську Національну Раду. Масові арешти прокотилися Україною. У Бабиному Яру Загинула відома поетка Олена Теліга. А Мельник опинився в концтаборі як і Бандера.
 
20 червня 1940 року Боровець за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Левицького мав сформувати та очолити УПА «Поліська Січ». У ніч 1 серпня 1940 перетинає радянський кордон для виконання наказу
До початку 1941 року він діяв під псевдами Байда, Гонта. Потім усі накази уже підписував подвійним іменем Тарас Бульба-Боровець.
У серпні 1941 року загони вояків Тараса Бульби-Боровця до приходу німців увійшли у містечко Олевськ. На тодішньому великому стадіоні (нині дитячий садочок № 19) Бульба-Боровець вишикував загони вояків і привселюдно з військом прийняв присягу на вірність Україні, освятивши українські прапори сформованих загонів, їхню зброю і з піднятою шаблею над головою урочисто проголосив, «що звідси розпочнеться визволення України від совітів і всіх її ворогів». «Комуністи, комсомольці та будь-які інші окупанти» були оголошені Бульбою ворогами української державності.
В Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». З середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української «республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.
Станом на 1941 рік чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців.
Бульба-Боровець уклав з червоними партизанами пакт про ненапад і координацію дій в боротьбі з німцями (цей факт визнає зокрема ватажок партизанів Медведєв, варто зазначити червоні партизани порушили укладену угоду, про що Медведєв вказує у своїх мемуарах).
У 1943-му році за ініціативи НІМЕЦЬКОЇ сторони спробував вступити в перемовини з німцями за для визволення Бандери з котрим хоч і не погоджувався в плані керівництва збройним опором але вважав за потрібне співробітничати та єднатись а також спробувати схили ти німців на бік визнання незалежності України але в Берліні був заарештований і запроторений до концтабору. Причому в концтаборі Заксенхаузен він знаходився камері № 77, а, в камері № 73, перебував Степан Бандера……………
 
На мою думку ці події вплинули і на ситуацію в самій радянській Україні. Сталін пішов на поступки українським комуністам і після війни Україна стала членом ООН, а у 1944 році було навіть створено НАРКОМАТ (аналог міністрества) оборони України начолі з генералом Герасименко. Навіть планувалось створювати окремі українські частини............
 

Варто зазначити що радянська міфологія створила не лише міф про велику вітчизняну війну, а і наприклад міф про «народи прєдатєлі»……..
Але розвіяти цей міф дуже просто, достатньо поглянути на національний склад не германських частин вермахту щоб дійти до висновку що національність тут ролі не грала.
В противному випадку можна дійти і до висновку що під час тієї війни відбувалась ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА, адже москалів в вермахті було не менше чим червоній армії. А Голокост вчиняли самі євреї, лише ті котрі служили в вермахті.
Ну наприклад:
http://zhzh.info/blog/2011-10-04-2615
http://gazeta.rjews.net/briman1.shtml
http://www.1-sovetnik.com/articles/article-303.html