Це, власне, не імхо, а запитання з преамбулою.
 
     22 січня – День Соборності України .
    Практично і по суті – еквівалент Дня Незалежності, велике свято для кожного патріота. Певно, не для всіх "жителів" України цей день святковий: комусь він, як шило в дупі, як геморой у пельці,.. як сифілісний бубон у носі,.. причина жовчного сичання над клавою і підвищеного артеріального тиску; бо, судячи з усього, відсотків сім-десять "жителів" сплять і бачуть Україну якщо не в складі еРеФії, то у складі ще якогось гівна з російською домінуючою участю (комуняки, пеерасти, лєри, таліки, руськомирці, невиправні дебіли-синяки, просто підори гнійні, недолюдки та інші збоченці ). Слава Творцю, таких небагато.
 
    Для когось цей день – привід для роздумів на тему "а чого ми в дупі?", і це природньо, це – конструктив. Бо жувати питання "А як Таке сталося?" вже пізно. Сталося, мля, спасибі Дрищу і недоумкам, мамою недоколиханим... .
    
    Для когось і більшості (!) – прекрасний привід зустрітися з однодумцями і подихати повітрям злагоди і солідарності. Відчути подих братства і оптимізму, потиснути руку другові, поцілувати у щічки Серьожкіну і Ласків, Крококот і Офелію, Одарочку (а Максима вона й сама поцілує), Стефу і Соню... зарядитися позитивом. З приємним подивом побачити колегу, що приїхав здалеку: зі Львова чи Донецька, Вінниці чи Полтави, Харкова чи Ужгорода… . І сказати: "Привіт, друже!" і "Здравствуй, друг!", не помітивши, якою мовою до тебе звернувся співбесідник. Бо навпроти – друг, а не тупий синяк, цинічний противсіх чи просто зоологічно примітивний і потворний виродок – "голубий підор риг". Чи "комуняка-шоп-він-здох-разом-з-ригом"…Що, втім, одне й те ж... .
 
"Єдем дас зайне!" – "Кожному – своє!". Воздасться, мля, з часом "кожному – своє". І в Межигірьї та Сухолуччі обовязково буде дитячий санаторій, кращий в країні. А якщо не буде, то краще хай виздихає те, що зараз називає саме себе "народом України". Щоб і не  смерділо на всю Європу те лайно… . А якщо ми – народ і люди, то можемо створити маленький Рай для маленьких українців на тому чарівному місці, яке вкрав, загарбав і отруїв самою своєю присутністю рецидивіст, що в силу дивного збігу обставин став президентом… та хер там,.. – презиком. Тьфу, мля... .
 
Добре,.. розумію, що вищенаписане звучить якось зле, "необ'єднуюче"… . Зараз перефразую. От.
 
22-го січня буде день, що повинен бути святом кожного громадянина вільної і незалежної країни Україна. Зустрінемося, друзі?
Так ніби краще. Ніби. Але недостатньо щиро. Розмазано тіпа толерастично. Ну ладно... .
 
Хочу запитати колег: Хто планує бути на Софіївській площі? Хочеться побачити хороших людей.
Буду обов'язково. Якщо не здохну.