На замовлення персоналу ДД
 
Пости на мій попередній ІМХО мене дуже спанталичили: висять лише «5».
Мабуть, щось новеньке відбувається в цьому ДДомі, якщо на геть нечитабельну публікацію жодної капості не намалювали. А може, просто найліпші друзі не помітили за святкуванням…
Оговтався і звернув увагу на прохання написати текст про «ті ж штани, але наперед гудзиком» - щоб зручніше
Ну, як там співають про Головне: если женщина просит…
  
Передмова під «ялинку»
Тези напрацьовані на публічне соціальне замовлення громадянських активістів. На думку прихильників, вони являють ЦІЛІСНИЙ КОНТУР однієї з можливих програм СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО оновлення України.
Документ надає логіку пошуку  відповідей на відомі запитання: ЩО РОБИТИ? КОМУ? КОЛИ? НАВІЩО? ЯКИМ ЧИНОМ?
Тези врахували міждисциплінарність проблеми: надбання історії, соціології, політичної економії, демографії, соціосинергетики, маркетингу. Вивірені  обставини, які, на жаль, ігнорують більшість дослідників і політиків:
- швидкість соціально-політичних процесів наближається до меж традиційних методів аналізу;
- зазначене прискорення великою мірою пов’язане з масовим залученням людства (разом з десятьма мільйонами українців) до віртуальних соціальних мереж.
Форма документу відповідає мережевим можливостям: нагадує ялинку, в якій стовбуром слугує сам текст. Гілками в першій частині стали 6 додаткових текстів, більшість яких доповнюють чи пояснюють відповідну тезу. Кожна гілка, своєю чергою, має внутрішні посилання, що розгортають чи доповнюють додаткові теми. Таким чином, загальний обсяг першої частин Тез складає більше десятка публікацій науково-популярного жанру, доступного кожному українцю.
Разом з тим, наведені документи не можуть бути самодостатніми, бо поряд із викладеними пропозиціями і публікаціями існує багато інших (частково врахованих) концептуальних і галузевих напрацювань. Автори використаних текстів зазначені у відповідних посиланнях – разом із адресою-джерелом.  
Всі змістовні (зазначені і незазначені) проекти та пропозиції мають бути використані при майбутньому колективному напрацюванні комплексної Програми оновлення України.  
 

І. ПРОГНОЗИ, ІННОВАЦІЇ, ІДЕЯ, МЕТА, ЗАСОБИ, СУБ’ЄКТИ, ПЕРЕВАГИ І ЗАГРОЗИ
 
1. Нова парадигма світового політичного процесу
Будь яке продуктивне соціальне цілеспрямування неможливе без урахування наявних, та/чи продукування власних прогнозів. Щодо майбутніх політичних транформацій українцям досить придивитися до сусідніх держав. На їх наявних реаліях і процесах неважко помітити якісно нове явище, про яке мовчать (чи не знають?) політики: традиційна модель держави вичерпана навіть в країнах розвинутої демократії. Чинна конструкція (і функції) держави вже не дозволяють надавати адекватну відповідь на навально зростаючу політичну суб’єктність особи.  
 
Ось як бачить цей процес власник порталу Netzpolitik.org Маркус Бекедаль вважає, що зараз народжується «п'ята влада» – влада користувачів Інтернету, тобто громадянського суспільства:  Інтернет став мейнстримом, розбудив середній клас Німеччини. Для еліти це означає, що починаються кардинальні зміни. Політик більше не може обмежити аудиторію свого виступу, загнати її в чотири стіни… Еліта повинна навчитися спілкуватися з тією громадськістю, яка зараз формується.» Таку позицію поділяють чимало поважних німецьких медіа. http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24266277.html
Схожі процеси відбуваються в Росії, що засвідчили зокрема грудневі мітинги на Болотній площі та проспекті Сахарова. Ці події ще за рік прогнозувала одна з відомих російських блогерів Марина Литвинович: «благодаря Интернету,  социальным сетям и блогам, в России сформируется то самое гражданское общество, которое  перевернет всю  политическую картинку… Это все что угодно может быть -  революция, волнения гражданские… Это такая вещь, которую сложно прогнозировать.» http://ru.globalvoicesonline.org/2010/12/01/2780/
 
Бізнесмени швидше зрозуміють громадсько-політичну роль соціальних мереж, якщо порівняти їх з «краудсорсингом». Дослівно з английської: «використання ресурсу натовпу». Ефективність такої технології грунтується на делегуванні певних функцій неокресленому колу осіб на підставі публічної оферти – без персоніфікованих угод (трудових) з виконавцями. Тобто, кожен, хто виконає оприлюднені  умови роботодавця, має право отримати відповідну винагороду. Так кожен користувач мережі має дотримуватися певних публічних правил Гугла, Фейсбуку, ЖЖ чи інших спільнот, за що отримує можливість задовольняти досить різноманітні потреби у віртуальному спілкуванні.  
 
Якщо звернутися до філософського аспету нового явища, побачимо, що вперше у світовій історії кожна окрема ОСОБА отримала реальну можливість спілкуватися майже з кожним користувачем «всесвітнього павутиння» незалежно від жодних структур – державних, бізнесових, громадських і т.п. Відтепер кожен громадянин сам може творити свою особисту віртуальну організацію: на свої, суто особисті потреби і на свій особистий смак – відповідно до своїх здібностей і можливостей. Кожен може приєднуватися до відкритої спільноти, чи виходити з неї. А масштаби таких спільнот – весь світ.
 
Таким чином соціальні мережі на очах створюють нову світову парадигму: переміщення Особи з ролі об’єкта політичного процесу до ролі центрального Суб’єкта. Останніми роками експерти зафіксували, що традиційні партії перестали приваблювати осіб, які хочуть займатися політикою. Зараз їм цікавіші блоги и соціальні мережі. Все більше людей, якщо не розуміють, так відчувають, що нова політика зростає саме на цих майданчиках, які максимально демократично і ПРОЗОРО об’єднують людей на спільну дію.
Соціальна психологія давно довела, що умови життя (разом з роботою) впливають на світосприйняття більшості людей вирішальним чином. Природну потребу людини у свободі значно підсилюють СУЧАСНІ вимоги праці до нестандартних   рішень. Суттєвим чином на психіку людини впливає повсякденний фон стосунків з колегами і керівниками: чи це ліберальний, чи ієрархічний. Отже, людина, що проводить значну частину часу в демократичних умовах соціальних мереж, з часом отримує внутрішню потребу до поширення свободи на соціальні відносини – разом із політичними.
 
Кардинальна зміна політичної диспозиції особи (від об’єкта до суб’єкта) є наслідком об’єктивного процесу наближення суспільства до якісно нового етапу розвитку. Він був передбачений ще в 70-х роках видатним українським соціологом Валерієм Хмельком, який довів, що після інформаційного етапу відбудеться перехід домінуючої ролі від інформаційного виробництва до виробництва і відтворення самої людини як творчої особистості. dt.ua/articles/31587
 
З урахуванням наявного прояву нової парадигми політичного процесу в досить близькому майбутньому за контроль влади (і безпосередню участь в її здійсненні) має безпосередньо взятися вільний і незалежний від жодної організації ГРОМАДЯНИН – разом з медіа, партіями, громадськими організаціями.  Громадянин, який сам створює, або вільно обирає осередки спілкування і взаємодії на задоволення різноманітних потреб взагалі, і потреби брати участь в управлінні суспільними процесами – зокрема.  
Якісно нове явище руйнує віковічне уявлення людства: впливати на політику можуть лише Організації, і ті організації мають лише ієрархічні структури. Тому учасники руху мають допомагати співгромадянам швидше усвідомити цей, психологічно несподіваний, але очевидний процес.  
 
2. Мережана демократія невідворотна
Джефрі Сакс, професор економіки, директор Інституту Землі при Колумбійському університеті, ще 2010 року звернув увагу на іншу проблему традиційної держави. Він відзначив, що останніми роками світ потерпає від корпоративного шахрайства, що гроші розбещують політиків і ринки в усьому світі. «Враховуючи тісні зв'язки багатства і влади з законом, стримувати корпоративну злочинність буде важко. На щастя, стримувати беззаконня може швидке поширення потоків інформації. Корупція процвітає в пітьмі, але все більше інформації виходить на світ божий за допомогою блогів та соціальних мереж. Нам потрібен новий вид політиків, які вестимуть виборні кампанії за допомогою вільного ІНТЕРНЕТУ, а не через платну пресу. Коли політики звільняться від пожертвувань з боку фірм, вони зможуть контролювати корпоративні зловживання."
 
Не випадково рух «Окупуймо Волл-стріт», що сформувався в соціальних мережах і минулої осені охопив десятки великих міст США, основні претензії висуває на адресу транснаціональних корпорацій.
 
Під зростаючим тиском громадянського суспільства, яке отримало могутній інструмент самоорганізації, нова демократія, як реальне народовладдя, сформується досить швидко. Такий прогноз, зроблений 2010 року, випливає з прискореного розвитку соціальних мереж, і знаходить підтвердження хвилею громадянського активізму у 2011р. – небаченою з 60-х років минулого століття. «Одне за іншими, міста Європи змінюють своє обличчя: на центральних майданах збираються сотні, тисячі людей з однією й тією ж вимогою – REAL DEMOCRATIE YA ! Справжньої демократії – тут і зараз! ...Вони не закликали голосувати за ту чи іншу партію, вони закликали тих, кого звуть “загубленим поколінням”, до повстання. Вони не вимагали просто підвищення зарплати чи щось таке матеріальне, адже це були б лише реформи. Вони вимагали дійсної зміни системи, тобто, необхідно було переглянути сам фундамент демократії, те, як ми можемо організовуватися і діяти разом.»  ttp://commons.com.ua/archives/10978  
Отже, Нова демократія в європейській цивілізації невідворотна тому, що вирішує кардинальну суперечність між інформаційним суспільством, як мережевою спільнотою, та переважно ієрархічною конструкцією традиційних держав. http://world.pravda.com.ua/columns/2010/11/26/5601111/ (3)
 
Таким чином, образ Нової держави, принаймні в Європі, постає досить виразно. Це мережана демократія, як народовладдя: пряма демократія на рівні громади, а на національному рівні – під потужним контролем і за безпосередньої участі озброєного інтернетом громадянського суспільства.  
 
3. Українська мрія
На тлі зазначених процесів історичним посміховиськом виглядають українські уряди (і громадські організації), які пропонують провести кардинальні реформи, що фактично спрямовані… до минулого століття. Адміністративно-територіальна, економічна, податкова, пенсійна реформації грунтуються на вчорашніх уявленнях, не беруть до уваги перпективи соціального розвитку. Тоді, як структура суспільства вже в найближчі роки кардинально зміниться, а конструкція (і Конституція) Держави майбутнього принципово оновиться. Адже більшість структур паперової епохи просто відпадуть, а всі інші кардинально змінять функції й взаємозв'язки.
 
Забезпечити оновлення України допоможуть двадцять мільйонів вже наявних сьогодні інтернет-користувачів, близько чотирьох з яких мають широкосмуговий (швидкісний) доступ до всесвітнього павутиння. Це означає, що за два-три роки ми сягнемо теперішнього середньоєвропейського рівня інтернетизації. Але ж, протягом нашого наближення, європейські демократії суттєво просунуться далі. І щоби стати врівень, нам доведеться розпочати новий виток наздоганяння, який завершиться новим відставанням.  
 
Вже сьогодні ми маємо зробити історичний вибір: чекати, поки технології та сусіди налигачем затягнуть нас до мережаної демократії, або ж цілеспрямовано скорегувати природний процес. Ми можемо скористатися тим фактом, що наближається до чергової точки біфуркації, в момент якої аутсайдер отримує найбільший шанс швидко вирватися вперед.
В епоху історичного перелому, треба скористатися сприятливою можливістю, щоби здійснити вирішальний марш-кидок до складу групи лідерів. Тоді Україна перестане без кінця гнатися за хвостом європейського потягу: за кілька років потрапить до його складу – і не останнім вагоном. Фактично, лише такий маневр, здійснений найближчими роками, надає нам гідну, дійсно європейську ПЕРСПЕКТИВУ.
 
Наочно побачити ключову перевагу мережаної демократії можна за допомогою російської платформи www.democratia2.ru. «Найпростіший приклад: ви ознайомилися з політичною програмою якогось Іванова, вам подобається все, що він робить, і ви йому довіряєте. При цьому самі ви особливо в політиці не розумієтеся, тому делегуєте свій голос Іванову і довіряєте йому всі рішення. Тепер Іванов розпоряджається двома голосами. Потім трьома, потім тисячею, потім десятьма тисячами голосів. У нашій системі інтернет-голосування, куди ми розміщуємо законопроекти, на нашому віртуальному віче в день з'являються тисячі рішень, і ніхто не в змозі їх прочитати. Тепер уявімо собі такого політика: Іванова чи Жириновського, який говорить: «За таким-то питанням я буду голосувати так, ви мені делегуєте свою довіру, і ваш голос переходить до мене». Чи можна це назвати представницькою демократією? Не зовсім.
 
Це таке чудове поєднання кращих сторін представницької і прямої демократії. У цій ситуації можливі наступні варіанти. Наприклад, багато делегували свій голос все тому ж Іванову, і тепер він може голосувати тисячами голосів. Завдяки цьому він став чинити серйозний вплив на прийняття ключових рішень... Відповідно, через деякий час, якщо вам не сподобається позиція Іванова, ви можете відкликати у нього свій голос і обрати когось іншого відразу ж, онлайн. Іншими словами, не вийде так, що депутат обирається один раз на чотири роки і більше ніхто не має можливості його контролювати.» http://cdem.ru/?Page=15
Прориву Україна потребує для вирішення великого пакету внутрішніх проблем – разом із нагальною потребою створення політичної еліти. Адже  національна еліта формується лише навколо Національної ідеї, у спільній праці на шляху до Української мрії.
Цією мрією може стати перша в Європі держава мережаної демократії. Створити державу принципово нової конструкції – достойна, проривна робота світового рівня. Як для українських фахівців (юристи, економісти, соціальні психологи, журналісти, ІТ-ники…), так і для усіх громадянських активістів.
 
Чи потрібно доводити, що вільне суспільство з ефективною державою й українськими ресурсами швидко вирішить більшість застарілих соціальних, психологічних і духовних проблем? Ось тоді отримаємо всі підстави пишатися не лише своєю країною, але й своєю Державою. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/428-jaka-derzhava-potribna-ukrajincjam (7)
Українець – хай це звучить гордо!
 
(Далі буде)
P.S.
В Тезах використані фрагменти з публікацій автора 2010-11р.р.
 
Додаткові корисні публікації:
- Маніфест демократичної української мережі http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/51-manifest-demokratychnoji-ukrajinskoji-merezhi-proekt
- Реванш победил? Да здравствует революция – в умах!… http://www.facebook.com/note.php?note_id=221602697849915
- Маніфест прямої демократії http://www.day.kiev.ua/196145/
- Система обмеженого доступу в країнах, що розвиваються: новий підхід до проблем розвитку http://www.case-ukraine.com.ua/index.php?mode=news&act=view&newsid=306&miid=1
Олександр Тертичний