Маю надію всі пам’ятають під якими чудовими гаслами походу в світле й благодатне майбутнє розтягувалось безліч підприємств, промислових гігантів, флот та купа іншого державного майна на початку Незалежності?
 
О-о-о, і найкумедніший з них … «Даєш ефективного власника!!!».
Бо держава ж дурна бачте, сама надибати ефективних менеджерів не здатна, а от якийсь бовдур в «адіку», як тільки стане власником, так ото зараз же все … модернізується, запрацює, а на всіх «ваучерників» манна небесна так і попре, тільки миски підставляй.
 
Ну що, багато хто статками з тої прихватизації розжився, та й наскільки «еффективний» у нас власник мабуть і розповідати не варто?!! А зараз кодло «проффесіоналів» залишки тої держвласності «допилюють» та один на одного, й особливо на тих що без відповідної прописки у канкрєтном регіоні, жадібно ковтаючи слину, починають недобрим оком поглядати.
 
А тут такий ринок прямо під ногами лежить … майже не ораний – українські чорноземи! І шо характерно, нема нагальної потреби його освоюючи між собі подібними сильно конфліктувати, на всих вистачить.
 
Верховна Рада 09.12.2011 у першому читанні прийняла законопроект «Про ринок землі», в якому передбачається купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення, починаючи з 2013 року. А «найкумедніше», що в той же день, мораторій на  продаж землі, що закінчувався з 01.01.2012 депутати пролонгувати відмовились. Так що ще не відомо чим зараз «пацанва» займається, цілком вірогідно якісь найбільш солодкі наділи скуповуючи.  
 
Так шо, нам зараз знову почнуть «втирати», що «ново-старий» лозунг … «Даєш «еффективного» власника українським чорноземам» в котре забезпечить українських громадян молочними ріками й кисільними берегами! От зразу ж і відчуваю себе великим поціновувачем  Станіславського, його фразу   … «не вірю!», згадуючи.
 
Ще десь років з десять тому, пригадую історію, яку розповів мені товариш, що працював у Міністерстві сільського господарства України. Приїхали до них німці з пілотним проектом, про надання їм для нього в оренду сільськогосподарських площ. Бо бачте гостро в них постало питання про екологічну сільгосппродукцію. Пропозиція полягала в наступному. Для розвитку та обробки цих територій в обсязі декількох господарств, вони брали на себе зобов’язання забезпечити їх … всією необхідною технікою, посівним матеріалом, добривами, технологіями, а також поставити переробні лінії, що мали випускати вже перероблену готову продукцію, та підготувати, шляхом проведення стажування в Німеччині, наших селян до роботи з усією отою машинерією. На виході німці мали отримати частину виробленої готової продукції.
 
Наші клерки від сільського господарства, трохи почухавши свої «рєпи», попросили за це … відкату! А отетерілі німці тихенько вшились і більше з отим глупством не повертались.
 
Висновок простий … довгострокова оренда землі, абсолютно з тією ж ефективністю, що і її продаж, може привести на землю дійсно ефективного користувача. Але ні громадяни ні держава не втратять права власності на неї, та ще й будуть мати можливість контролю, щоб землі не виснажувались користувачем, та не перетворювались в пустелю.
 
Та власне … всі ми чудово розуміємо, що зараз питання для «пацанів» лише в можливості скупки землі за безцінь на її первинному абсолютно не організованому ринку. А далі як в казці про кота в чоботях … їдемо ми їдемо та й питаємо, …
« - а чиї це землі? … - Ананаса!»
« - Спасибі ... ... ... !»
 
Ну а далі ви знаєте, коротше … не наші.
 
P.S. Поки друге слухання проекту вдалось відтермінувати, але чи надовго?