… По тому, як Вільям Бастард, герцог Нормандії, розбив при Гастингсі 14 жовтня 1066 року саксонське військо Гарольда Ґодвінсона й на Різдво того ж року був коронований у Вестмінстерському абатстві короною Англії, його славетні вояки-барони отримали у власність численні акри англійської землі, щоб скласти кістяк нової знаті майбутньої Великої Британії. А підкорені сакси (од великих танів - до жебрущих сервів) утворили велике людське посполите море. Обидва народи розпочали непросту науку співжиття: знать та народ, нормани та сакси. Це аж наприкінці наступного 12-го століття хоробрий Річард Левове Серце, син Генріха ІІ Плантагенета, звернеться до підданих із словами «Мої англійці, я ваш англійський король…», аби правити під титулом «короля англійців, герцога норманів і аквітанців, графа Анжу». Та шлях до асиміляції норманської знаті був непростим, войовничий нарід норманський ішов до свого народу англійського довгі століття…
 

 
     … Отак Року Божого 1100-го помирав старий вояк - норманський барон (може, був він уже Фіцджеральд, чи Фіцвільям, а чи Фіцгенрі й мова його була старофранцузька-норманська) у замку своєму в Суссексі (в колишнім древнім королівстві південних саксів) і заповідав свої землі синові. Та водночас проголошував звичаєвий кодекс знаті, головні принципи аристократизму …
 

 
      … Вже давно загуло за норманами в Англії, їхня мова живе лише у топонімах, у середньовічних хроніках, у піснях трубадурів. А ще – в гордих іменах лицарів, баронів, віконтів, маркізів, графів і герцогів – звичаєвої аристократії Великої Британії, країни, велич якої не можна помислити без британської знаті ані на мить …
 

 

 

     Так про що ж оцей Кіплінгів вірш, дідько забирай безбатченків безпам’ятних безкорінних і перекинчиків ковбасолюбних знавіснілих?!
 

 

 

 

 

 
Rudyard Kipling
 

 
Norman and Saxon
 

 

 

A.D. 1100
 

 
"My son," said the Norman Baron, "I am dying, and you will be heir
 
To all the broad acres in England that William gave me for share
 
When he conquered the Saxon at Hastings, and a nice little handful it is.
 
But before you go over to rule it I want you to understand this:--
 

 

 

 
"The Saxon is not like us Normans. His manners are not so polite.
 
But he never means anything serious till he talks about justice right.
 
When he stands like an ox in the furrow--with his sullen set eyes  on your own,
 
And grumbles, 'This isn't fair dealing,' my son, leave the Saxon alone.
 

 

 

 
"You can horsewhip your Gascony archers, or torture your Picardy spears;
 
But don't try that game on the Saxon; you'll have the whole brood round your ears.
 
From the richest old Thane in the county to the poorest chained serf in the field,
 
They'll be at you and on you like hornets, and, if you are wise, you  will  yield.
 

 

 

 
"But first you must master their language, their dialect, proverbs and songs.
 
Don't trust any clerk to interpret when they come with the tale of their own wrongs.
 
Let them know that you know what they are saying; let them feel that you know what to say.
 
Yes, even when you want to go hunting, hear 'em out if it takes you all day.
 

 

 

 
They'll drink every hour of the daylight and poach every hour of the dark.
 
It's the sport not the rabbits they're after (we've plenty of game in the park).
 
Don't hang them or cut off their fingers. That's wasteful as well as unkind,
 
For a hard-bitten, South-country poacher makes the best man-at-arms you can find.
 

 

 

 
"Appear with your wife and the children at their weddings and funerals and feasts.
                                        
Be polite but not friendly to Bishops; be good to all poor parish priests.
 
Say 'we,' 'us' and 'ours' when you're talking, instead of 'you fellows'  and  'I.'
 
Don't ride over seeds; keep your temper; and never you tell 'em a lie!"
 

 

 

 

 

 

 

 
Норман та Сакс
 

 

 

 
Року Божого 1100
 

 

 
«Мій синку», барон промовив, «відходжу, все в спадок - тобі,
 
Усенькі англійські акри, чим Вільям мене наділив,
 
Щойно саксів розбив при Гастингсі, це ж є добра жменька ґрунтів.
 
Перед тим, як землицю посядеш, я кажу, щоб ти зрозумів:
 

 

 

                                  
Цей сакс - за норманів інший. Поштивих манер має брак.
 
І до діла не візьметься сакс той, як не вгледить правди в словах.
 
Наче віл, очі вирячить, втупить їх у тебе, глухо бурчить
 
«Мені не підходить», синку, варт в спокої сакса лишить.
 

                              
 

 

Ти гасконців-стрільців шмагать можеш, солдата з Пікардії - вбить;
 
А не грай у ту гру лиш із саксом - всі сядуть на вуха тобі.                  
 
Від найстаршого тана у графстві - до нищого серва з ланів,
 
Продзижчать, наче ґедзі, всі вуха - якщо мудрий, поступишся їм.
 

 

 

 
Насамперед вивчи їх мову, прислів'я, говір, пісні.
 
Не став своїх слуг тлумачить оті саксів скарги прості.
 
Дай їм знати, що знаєш, про що це; дай відчуть, що маєш слова.
 
Якщо треба, ввесь день їм присвятиш, хоч кортить тобі вже полювать.
 

 

 

 
Удень вони пити будуть, вночі всі полізуть у ліс.
 
Не зайців хоче сакс вполювати (для гри повно в парку чудес).
 
Не вішай, рук не каліч їм. Не тринькай життя, бережи,
 
Це ж найкращі стрільці у Суссексі, вовки-браконьєри з глуші.
 

 

 

 
Із леді удвох одвідуй весілля, погреби, свята.
 
Не стелися до біскупів; завше - підтримуй простого попа.
 
Кажи "ми", і "нам", і  "наше", не "Я ось" і "ви, всі чужі".
 
Не витоптуй лани їхні конями; гнів тамуй; понад все - не бреши!»