для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Як позбутися неякісного політичного товару?


Як позбутися неякісного політичного товару?
(Неоригінальні думки з набридлого приводу)
 
На обрії політичного життя вже намалювалися абриси чергової виборчої кампанії. Рекламні акції  на всі боки прославляють популярні бренди. З одного паркану чи борду поглядає рятівник Арсеній, з другого – «вона працює», з третього – той, хто «чує кожного», з четвертого – всєвєдущий Тігіпко чи хтось там іще... Віддайте нам ваші гроші... себто голоси... і матимете райську насолоду, гігієнічну чистоту та свіжість, волосся м’яке та шовковисте – адже ви цього варті!
 
Політична реклама своєю нав’язливістю та безсоромністю набагато перевищує рекламу товарів та послуг. А ще більше перевищує кричущою невідповідністю солодких обіцянок подальшим практичним діям. У цьому ми переконуємося буквально щодня.
 
Чому нардепи нахабно брешуть нам в очі? Чому вони перетворюють свої сесії на цирк і чхають на наші нагальні потреби?  Чому влаштовують на посади й покривають хижих чиновників? Чому займаються нескінченим дерібаном національного надбання, обкрадаючи нас і наших дітей? Тому що знають: їм за це нічого не буде.
 
Негідний товар, придбаний у магазині з дотриманням установлених правил, можна обміняти чи повернути свої гроші. Витрати на неякісні послуги можна відшкодувати через суд. Але що робити людям, обдуреним політичною рекламою? Усім відомо, що процедура позбавлення депутатів неправедно отриманих мандатів спеціально прописана такою, що практично не діє (навіть на рівні місцевих рад). Пересічний виборець може скільки завгодно дорікати тому чи іншому політиканові, – до наступних виборів це взагалі нікого не обходить. А там одіозний нардеп сплатить «прохідний внесок» очільникові впливової партії – і знову повернеться до свого теплого крісла, до величезної платні, пільг, хабарів та нескінченої брехні. Отакої спотвореної форми набула в Україні демократія.
 
А чому це так? Чому ми не можемо позбутися неякісного політичного товару, який нав’язують нам обманним шляхом?
 
Давайте спробуємо усвідомити, що треба для цього зробити.
 
ПЕРШЕ
 
З виборчого законодавства необхідно вилучити будь-які прояви пропорціонального голосування, себто голосування за партійними списками. В нашій країні, у сучасних умовах ці партійні списки призводять лише до одного – до повного розмивання персональної відповідальності «народних обранців» перед виборцями конкретного округу.
 
Справді, хіба ж українські партії принципово відрізняються одна від одної чимось, крім персон своїх очільників та їхніх кланових інтересів? Хіба ж не про одне й те саме йдеться у партійних програмах різного кольору?
 
Власне кажучи, те, що найвідоміші політичні лідери не схожі одне на одного, – простий наслідок того, що ми теж не схожі одне на одного. Тож партійні вожді використовують такий собі макіяж, аби сподобатися тим чи іншим групам виборців. Якщо ж пошкребти цей грим, відкриються дуже схожі між собою холодні, прагматичні, цинічні пики. А починаючи бодай з другого десятка у будь-якому партійному списку, вони постають уже зовсім без гриму...
 
Тому електорат кожної окремо взятої місцевості має голосувати не за взагалі партію, а за конкретну, відповідальну перед ним персону. Нехай ця персона визнає себе прихильником тієї чи іншої партії, нехай висловлює вірність тому чи іншому вождеві, але свій політичний товар продає саме вона. І кожний пересічний виборець може висловити претензії саме їй.
 
За таких умов утрачає сенс поняття «імперативного мандата». Депутат може бути позафракційним, може належати до партійної фракції, за яку висловлювався під час виборчої кампанії, може змінити її... Але ж тоді створюються зручні умови для торгівлі голосами депутатів у радах усіх рівнів?! Мабуть, що так. Проте наслідки безсоромної торгівлі будуть для «народних обранців» фатальними. Чому? Про це у наступному пункті.  
 
ДРУГЕ
 
Законодавство мусить дати можливість виборцям відкликати свого несумлінного обранця з такою самою легкістю, з якою вони його обирають. Мені здається, що розробити подібний порядок не тільки необхідно, але й цілком реально.
 
Звичайно, я не є фахівцем-правником, але хто ж, як не ці фахівці, творить усі нині діючі українські норми, що роблять життя у нашій країні неможливим?! Чи не краще просто привнести до законів трохи логіки й здорового глузду?
 
Отже, система виборів бачиться у такій формі. Один раз на рік (найкраще, мабуть, навесні) оголошується, так би мовити, День народного волевиявлення. У цей день всі йдуть до виборчих скринь; витрати заздалегідь забивають до бюджету (звичайно, можливі другі тури; тоді через пару тижнів усе повторюється). Раз на п’ять років, чи як там буде краще, у цей день відбуваються вибори Президентів, міських голів і депутатів усіх Рад (за мажоритарним і тільки за мажоритарним принципом).
 
Але й у інші роки цей день також є днем голосування. По-перше, до нього можна пристосувати будь-які позачергові референдуми. А по-друге, саме це голосування визначає: чи задоволене населення своїми обранцями?
 
Кожен виборець отримує бланки з іменами тих, хто здобув більшість на останніх виборах (Президентів, міських голів, депутатів). Питання у бюлетені: чи згодні ви на продовження повноважень цього обранця? ТАК – НІ. І якщо проголосувало «НІ» менше половини списочного складу виборців (підкреслюю: ЗАГАЛЬНОГО СПИСОЧНОГО СКЛАДУ), обранець спокійно працює далі. Але якщо проти нього сумарно проголосувало більше половини списочного складу – значить, він, що називається, «достал» виборців. І тоді – складай, товаришу, мандат і до побачення! Автоматично. З позбавленням будь-яких пільг, пов’язаних із виконанням депутатських обов’язків. Так само автоматично його місце посідає особа, яка була на виборах другою (а якщо не може чи не бажає, то третьою і т.п.). Посідає не на весь термін каденції, а лише упродовж найближчого року. Далі, у наступний «день волевиявлення», призначаються позачергові вибори – і в них відкликаний раніше обранець уже не може виставляти свою кандидатуру!
 
(Можливо, у цей «день волевиявлення» варто було б іще ставити питання про довіру суддям даної місцевості. І теж, у разі, коли проти цих суддів проголосувала переважна більшість населення, позбавляти їх посади з тривалою забороною повертатися на неї. Бо такий результат означатиме, що суддя так само усіх «достал»).
 
Що може дати така система? По-перше, обранці будуть змушені дбати про своє реноме не раз на п’ять років, а щороку. По-друге, це активізує опозицію (і конкретно тих, хто трохи відстав від переможця). Перед будь-якими перевиборами опозиціонери будуть шукати слабкі місця у діяльності обранців (насамперед, невиконані обіцянки), а тим доведеться викручуватися. Нарешті, по-третє, це дає в руки виборців ефективний інструмент впливу на «слуг народу» і водночас перевіряє їх на громадянську зрілість. Бо якщо справді якийсь, приміром кажучи, мер реально дошкулює більшості електорату, то нехай ця більшість піде та дасть йому відлуп. Бо це ж зовсім просто. А як не піде – то нехай і надалі їсть його з кашею, бо так їй і треба...
 
До речі, за цією ж логікою не треба стежити, чи прийшло до скринь 50% електорату, чи не прийшло, чи «відбулися» вибори, чи «не відбулися». Скільки прийшло – стільки й буде. Якщо більшість виборців своєю відсутністю фактично демонструє згоду, аби за нього вирішувала меншість, – це їх проблеми. Проте, коли подібні вибори закінчаться неадекватним результатом, то у більшості є усі можливості виправити помилку. Не пізніше ніж через рік.
 
Не сумніваюся, що хтось може дати краще вирішення поставленої проблеми і більш підхожу процедуру відкликання негідних обранців. У такому разі буду тільки радий.
 
ТРЕТЄ
 
Цілком зрозуміло, що запропоновані правила гри жодною мірою не задовольняють тих, хто перебуває зараз при владі чи рветься до неї. Дарма, чи що, вони досі вибудовували саме таку політичну систему, яка надає обраним усіх можливостей та позбавляє їх будь-якої відповідальності перед виборцями?!
 
Тому немає жодної надії на те, що вони раптом змилуються та проголосують за спрощений режим їхнього відклику. До цього їх можна тільки примусити.
 
Новітня історія України вже знає приклади потужних громадських виступів. Вони не минали без наслідків, приводили до певних, більш чи менш відчутних пертурбацій нагорі. Але ж... досі «маємо те, що маємо». Чи не тому, що йшлося щоразу про боротьбу «за» чи «проти» певної особи.
 
Зі шкільного курсу історії добре відомо: народні повстання, що мали на меті здобуття «харошого царя», були даремними. Успішними виявилися лише ті виступи, які виборювали чіткий принцип: Хартію вільностей, Декларацію прав, аграрні реформи... Тому надалі у разі нового спалаху суспільної небайдужості – а перебіг подій, обтяжених кризою, поступово та невідворотно збільшує його ймовірність – необхідно пам’ятати про головне. Замість чергового умовного «так-ющенко» чи «україна-без-кучми», одностайна вимога має полягати у встановленні й дотриманні ключового принципу: неухильної відповідальності обранців перед виборцями!
 
Прошу вибачення за багатослів’я. Спробую стисло сформулювати те, про що йшлося:

1. МИ НЕ ДІЖДЕМОСЯ СИСТЕМНИХ ЗМІН НА КРАЩЕ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДОТИ, ДОКИ НЕ БУДУТЬ ВНЕСЕНІ РІШУЧІ ЗМІНИ ДО ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА.
 
2. НЕОБХІДНИМИ СКЛАДОВИМИ ЧАСТИНАМИ ТАКИХ ЗМІН МАЮТЬ БУТИ МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА ВИБОРІВ ТА ПРОСТА Й ДІЄВА ПРОЦЕДУРА ПОЗБАВЛЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ТИХ ОБРАНЦІВ, ЯКІ НЕ ВИПРАВДАЛИ ДОВІРИ СВОЇХ ВИБОРЦІВ.
 
3. ЗАРАДИ ЦИХ ЗМІН НЕМИНУЧЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ВЕСТИ ВАЖКУ БОРОТЬБУ З УРЯДОМ І ЗАКОНОДАВЦЯМИ; УСПІШНОЮ ВОНА МОЖЕ СТАТИ ЛИШЕ ПІСЛЯ ПОТУЖНИХ І ЦІЛЕСПРЯМОВАНИХ МАСОВИХ ВИСТУПІВ.

 
Звичайно ж, ці думки навряд чи матимуть негайні практичні наслідки. Проте я намагаюся висловити їх зараз, аби на майбутнє бодай трохи зменшити ймовірність такого трагічного розчарування, яке вже відчули активні прихильники «помаранчових» подій.
 
(Викладено також: http://mik-kiev.livejournal.com/55526.html?view=962278 )
© Mika [07.09.2009] | Переглядів: 4585

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.0/22

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook