Недільний вечір. Їду з Києва по Житомирській трасі. У цей час їхати зі столиці ніколи не було проблемою. Важко було би в’їхати. Неділю ж бо здавна в народі називають "Днем взяття Києва".
Однак на виїзді з області автобус почав гальмувати і, зрештою, зупинився. Ми простояли у заторі посеред траси більше 3-х годин. З’ясувалось, що в результаті аварії був перекритий дорожньо-транспортний рух.
Частина водіїв вирішила випробувати долю і поїхали по зустрічній смузі. Працівники ДАІ не змогли впоратись з регулюванням.
Для столиці затори - це звична справа. Однак на трасі – дивина. На нього ніхто не розраховує, тому люди не встигають потрапити на важливі зустрічі, втрачають прибутки, з’являються непередбачені витрати…
"Палки повидавали, а як ними користуватись – не навчили", – лунав діалог обурених водіїв у рації.
"Так вони ж таких і набирають, щоб не думали, а просто виконували накази! Владі не треба, щоб хтось думав…", – погодилась пані Людмила, пасажирка маршрутки.
"Я завтра в обласному ДАІ каменя на камені не залишу! Зрівняю з землею! Цього не можна так залишати!" – підтримала її пані Клавдія.
Звісно, кваліфікація співробітників Державтоінспекції залишає бажати кращого, однак не лише вони винні у збільшенні аварійності на київській трасі. Справа у тому, що, готуючись до ЄВРО-2012, влада нарешті вирішила відремонтувати дорогу, що з’єднує нас із Європою.
Однак, замість того, щоб заасфальтувати дорогу влітку, коли кращі погодні умови і менший потік транспорту, влада зволікала аж до осені, і тільки потім були виділені кошти і посилено почали будувати. Тому ДАІ і не справляється з аварійністю. Тому на трасі часто утворюються затори.
І проблема не лише в заторах. Мені випала "честь" проїхатись і вже "відремонтованим" шматком дороги. У мене склалось враження, що ми їхали не асфальтованою дорогою, а рельсами. Якість, з дозволу сказати, ремонту залишає бажати кращого.
Та й чи протримається така дорога хоча би до того ж таки "Євро-2012"? Асфальт, покладений під дощами і морозами, швидше за все, зійде разом із весняною відлигою...
"Машини виперлись на зустрічну смугу – на свіжий асфальт. Будем їхать як в Англії!" – констатували по рації. Шкода тільки, що "як в Англії" нам доводиться лише їздити…
І така безгосподарність держави виявляється у всьому – будь то будівництво дороги чи написання шкільної програми. Всюди наші псевдокерівники думають лише про сьогоднішній день, не задумуючись, що їхнє завтра може взагалі й не настати.
Це необхідно змінити як можна швидше. Систему треба відкоркувати!
Дмитро Сінченко, Рух Державотворців
