Сьогодні сиджу вдома. Читаю, слухаю музику. Потрапила мені до рук книга "Адвокат диявола"
Курта Рісса, що була перевидана у Росії під назвою "Кровавый романтик нацизма". Біографія
Гебельса. Колись чомусь купив.
 
   А книжечка, виявляється, сучасна! У тому сенсі, що й біографія Гебельса, і ставлення його
до своїх читачів, має, на жаль, багато паралелів з нашою сучасністю, як на мій погляд та на
мій превеликий жаль.
 
   По-перше, наці прийшли до влади конституційним шляхом із застосуванням кримінальних
методів. Нічого не нагадує? По- друге, усі, хоча й маленькі перемоги в економіці й політиці
всіляко роздувалися, преподносилися як майже вселенські, а невдачі й провали старанно
ретушувалися при максимальному затискуванні опозиції. Далі. Прийшовши до влади, нацистська
верхівка почала стрімко збагачуватися. Наприклад, Гітлер став таємним співвласником концерну
Аманна.
 
   Історія повторюється, на жаль, не завжди як фарс. Звичайно, є й багато відмінностей.
Гітлер, як не крути, намагався, як імперіаліст, якнайбільше захапати де тільки можна в
інтересах своєї держави. В результаті- світова війна. Наші ж намагаються розіпхати по
кишенях усе, що є на території під назвою Україна, причому, схоже, що їх не цікавить
майбутнє України як держави. З тими нахапаними грошима їм буде непогано будь-де. До речі, по
скільки років їм повинен відломитися строк, скажімо, за Харківські угоди? Як на мій скромний
погляд, люди стільки не живуть. Та ще й із конфіскацією...
 
   Та я, власне, не про них. Я намагаюся щось сказати про отих Гебельсових діточок, що
виправдовують усе, що наш маленький (не в фізичному, а в розумовому та моральному смислі)
фюрер зробить чи ляпне своїм не надто розумним язиком. Я, чесно кажучи, не думаю, що оці
піховшеки, германи та богословські обожнюють овоча так, як Гебельс обожнював Гітлера. Ні,
тут, мабуть обійшлося без ідеалізму. Усе простіше: тепле містечко, квартирка у Києві, свій
маєточок під Києвом, можливість світитися на телеекранах, казати щось там у інтерв"ю з
вумним виглядом.Звичайно, усе це гріє.
 
   Але є й спільне, інакше Гебельсові діточки не були б діточками. Звичайно, на нащадках, як
кажуть, природа відпочиває, тому Гебельсового розуму (а той таки був справжнім доктором!) у
них усіх разом не набереться. Та головне, оте глибоке презирство до тих, хто їх слухає,
бачить та читає, це- спадкове, це є у них усіх.
 
   Починається світова війна. Гебельс: "Головне у тому, що ми можемо запропонувати міліонам
людей в Європі нову основу й нові ідеали для життя" (11 вересня 1940 р., виступ перед
журналістами). А це вибори у нас: "Покращення життя вже сьогодні!" "Почую кожного!" "Твою
думку вже враховано!" Чи не схоже?
 
   Коли стало ясно, що бліцкригу не вийшло, тон змінився. Не хочу перевантажувати цитатами,
повірте на слово; розмова вже пішла про те, що треба терпіти й наполегливо працювати, а
фюрер приведе народ до перемоги й тоді усі посядуть на отих самих кисільних берегах та вже
їстимуть, їстимуть... Чим це відрізняється від тієї маячні, якою нас годують наші доморощені
Гебельсові дітки?
 
   Ось такі пироги. Наші бісові, чи то Гебельсові діточки усіма неправдами (бо де там
правда?) намагаються зміцнити той режим, під чиїм керівництвом ми якраз і процвітаємо.
Стараються, бідненькі, з усих сил. Але результат у них не кращий за Гебельсовий: він, до
речі, реально оцінював украй низький рівень гітлерівського радіо та преси. Та й серед моїх
знайомих, у кого Ай-Кью більше за 50, довірою ні наша преса, ні ТБ, ні взагалі влада (перша,
друга та й третя) не користується.
 
   Хочу звернутися до них, до тих, про кого я оце й пишу: шановні (я людина вкрай чемна)!
Зрозумійте, оті гнилі цеглини, якими ви намагаєтеся мурувати стіни вашого рейху, не
витримають довго. Ваш духовний батечко, земля йому скловатою, будував "тисячолітній рейх",
що протримався тільки 12 років. Те, що допомагаєте зліпити ви, стільки не проживе, інакше я
при свідках з"їм свій комп"ютер. Я прекрасно розумію ваше кредо: правий той, хто при владі,
правда там, де більше платять. Але ті, хто прийде до влади після оцього режиму, якому ви
ревно служите, ті, кому, нарешті, випаде доля заново відбудовувати Україну, вони погребують
вашими послугами. Та й віддадуть вам належну шану за співучасть в розкраданні держави, в
зомбуванні дурними й брехливими програмами ТБ населення країни. Я щиро сподіваюся, що не
тільки вашим капо, а й вам мало не буде.
 
   Подумайте над цим.