Ще якихось п"ять років тому нас переконували, що панацеєю від всіх бід для України стане розвиток парламентаризму на партійній основі. Все звучало досить переконливо. Росток світової демократичної традиції повинен булв  бути щеплений на стовбур молодої української незалежності, що в самий короткий час повинно було дозволити нам споживати плоди світової демократії.
   Знаходячись в глухому куту парламентської кризи, наша політеліта змушена була змінити правила гри і український обиватель тепер має змогу споживати плоди української селекції. Але чомусь ці плоди, на відміну від тих, що красувались в рекламних проспектах, вражені виразками корупції, продажності і на смак гіркі.
   Операція з щепленням, що приносить разючі результати в садівництві, в українській політиці провалились.
Чомусь ніхто не подумав, що на Заході політичні партії пройшли селекційний відбір історії і в результаті цього відбору все, що мало привести до виродження, відсікалось. Наші ж селекціонери з-за відсутності посадкового матеріалу створили його самі. При чому під себе, як засіб прижитися на стовбурі парламентаризму. Створення партій в вигляді Акціонерних Товариств Закритого Типу з Обмеженною Відповідальністю, в яких внутріпартійна демократія дозволяє тільки точно виконувати дерективи вождя, прирікає наше суспільство на стагнацію ще на довгий час, тому що такі "партії" несуть в собі спадкові ознаки хвороб батьків- засновників.
На стовбур українського парламентаризму прищнпили паразита- омелу.
   Невдалий варіант з створенням проекту НСНУ, як союзу доброго десятка партій виявився провальним, так як гетьмани і гетьманчики з цих карликових партій ніяк не могли домовитись, хто з них має самі красиві шаровари з самою широкою матнею, і чиє "не позволям" звучить найпереконливіше.
  Партія "Батьківщина",- це партія одного актора. Зникни Юлія Володимирівна, і за мить від партії (як від попередниці- "Громади") залишиться тільки назва і купа білосніжних агітаційних палаток на складі.
  Партія регіонів же в цих умовах вистоїть. Дуже вже багато грошей вклали в піар, тому її будуть тримати в сплячому стані, може, де пригодиться. Звичайно ж, швиденько зліплять з якогось тигіпка нового лідера державного рівня.
  Комуністична переживе свойого лідера, але не надовго. Процес заміни людської популяції йде невпинно і пенсіонерів, родом з радянської доби замінять ті, що про цю добу мають уявлення тільки з анекдотів про Брежнєва.
  Соціалістична партія не переживе навіть свого лідера- засновника. Процес пішов і першим дзвіночком для них буде створення спільного виборчого блоку лівих.
  Про різні передвиборні штучні фронти, блоки, об"єднання навіть говорити лінь,- це все фантоми.
  Так що відсторонення від управління державою народу шляхом насадження фіктивної партійної системи може привести до радикалізації суспільства, про що свідчили і події 2004 року. Невдала спроба партії регіонів і БЮТ домовитись про поділ влади, в тому числі і шляхом виборів Президента парламентом, свідчить, що наші вожді усвідомлюють небезпеку ситуації, в яку вони ввели коаїну, але, в одночас, свідчить і про те, що народ до влади вони допускати не збираються. Як і не збираються вводити такий порядок, при якому партії, що знаходяться при владі, відповідатимуть перед виборцями за результати своїх дій...
 
А це один із варіантів реалізації партійної відповідальності перед виборцями і шляху контролю влади народом (ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО). Знайшов в Інтернеті.
 
  МАЛЕНЬКА ПАРТІЯ СНАЙПЕРІВ.    http://snayper.do.am/
 
Передвиборчі тези: 1000 арештів, 10 патронів - і в Україні буде порядок!
 
   1. Повернути смертну кару для
      державних чиновників, починаючи з голови райдержадміністрації, мерів. І
      аж до Президента України включно.
   2. Створити
      народні трибунали. Районні і обласні. Членів трибуналів обирати на
      відкритих зборах громад. Заборонити членам будь-яких партій входити до
      складу трибуналів. Лише нормальні люди!
   3. Почекати. Пережити істерію виборів і дерибану посад. Дати їм рік.
   4. Якщо
      наші пропозиції не почують, зміни до законодавства не внесуть, а
      головне, реальний рівень життя не покращиться, розпочати відкриті
      засідання народних трибуналів. Розглянути діяльність керівників районів
      і областей. Діяльність провальна – на нари. Крали – до стінки.
      Публічний розстріл. Заодно, методом народного опитування проаналізувати
      роботу наших суддів. Туди ж!
   5. Якщо
      новий склад Верховної Ради України не спроможеться створити нормальну
      коаліцію, Уряд – всіх на нари. Колективна відповідальність.
   6. Робота
      Уряду провальна, життя народу погіршилося – на нари і до стінки. Бо
      крали! Ви ж слуги народу? То і служіть повноцінно! Якщо ні, вибачте!
   7. Президент
      України не забезпечив нормальної роботи парламенту, Уряду? Життя народу
      погіршилося – на нари і до стінки. Ми будемо пам*ятати про Вас, читаючи
      підручники історії. Вічна Вам пам*ять! І нафіг!
   8. Верховний
      народний трибунал, який розглядатиме діяльність ВРУ, Уряду і
      Президента, створюється з представників районних і обласних трибуналів.
      У відкритому режимі. За будь-яке корупційне діяння – відповідна кара.
   9. Маленька
      партія снайперів пропонує почати обговорення цих і інших ініціатив у
      відкритому режимі, через всі доступні нам засоби масової інформації,
      Інтернет…
  10. Потрібно сформувати короткий і чіткий пакет наших вимог до влади. Вірніше, ультиматум.
  11. Що робити, якщо не почують?
  12. Повернутися до програми Маленької партії снайперів: «Десять патронів – і в Україні буде порядок!»  
 
      Цікаво, чи можуть існувать в Україні ще якісь варіанти народновладдя крім охлократії і червоного терору?