На другому березі Черемоша, напроти «коломийок», колись, дуже давно,  М.Ткач написав «Марічку», яка була для наших батьків своєрідним гімном, поки не з’явилася «Червона Рута». Тепер ми співаємо по Європі інші пісні…
 

 
В'ється по Європi доля наче стрiчка,
Губиться в туманi португальских гiр.
У чужому домi трудиться Марiчка,
Копiйки складає з iталiйських лiр.
 
Як з роботи прийде, край дороги стане,
Вмиється сльозами з Панськоï рiки.
З бiллю усмiхнеться. Не тобi Iване.
У цю "вроду" скачуть iншi парубки.
 
Запитайте хлопцiв, що не одинокi,
З киïвських Майданiв голими прийшли.
Чи в такому свiтi ми шукали спокiй?
Чи таку дорогу нам вождi знайшли?
 
Радiсно гуркоче закарпатська "бричка",
Бо вона на той бiк вже путi знайшла.
європейську карту штопає Марiчка...
Серце  оживає? ... 'Косу заплела?..