Одному моєму знайомому хлопчику цьогоріч Миколай поклав під подушку різку. Просто батьки вирішили, що він був достатньо нечемний, щоб заслужити такий «подарунок». Особисто я не прибічник таких радикальних виховних методів, але батькам видніше. Тим більше, що є надія, що хлопчик зробить відповідні висновки.
 
А от чи зробить відповідні висновки Янукович, я особисто дуже й дуже сумніваюся. Миколай (в образі ЄС) поклав під подушку Януковичу і його команді не те що різку – здоровенний дубець.
 
Віктор Федорович думав певно, що може вічно шантажувати ЄС можливим креном в сторону Кремля й продовжувати безчинствувати на внутрішньому полі України.
 
Тепер він спішно посилає  в Москву перемовників, намагаючись щось там виторгувати, випросити, вимолити. Пізно, як кажуть, пити «Боржомі». Поставивши хрест на євроінтеграції, українська влада залишилась абсолютно беззахисною й безпорадною перед російськими загарбниками.
 
Тепер цій владі залишається лише стати рачки й робити вигляд, що вони отримують неймовірне задоволення від того, що їх ґвалтують. Але, як кажуть, нема чого ридати – самі напросилися.
 
Можна просто безкінечно дивуватися від неперевершеного вміння ригів заганяти себе в глухий кут. Загнали себе туди, присіли, закрили очі, затулили вуха і давай горлати про свої неймовірні успіхи. А успіхи всім помітні - мокрі закаляні штани й купа нікому непотрібних понтів.
 
Чи заслужила ця влада такої долі. Безперечно. Біда в іншому. Вся штука, що ми з вами (громадяни України) в силу обставин пливемо в одному човні з цими телепнями, які роблять все можливе, щоб потопити і себе, і нас.
 
Хоча, можливо все не зовсім так. Китайський стратег і мислитель, автор знаменитого трактату про військову стратегію «Мистецтво війни» Сунь Цзи дуже й дуже давно сказав: «Правителя можна порівняти з човном, а народ — з водою: вода може нести човен, а може й перекинути його».
 
Вам як подобається – плисти в одному човні з телепнями, чи бути водою, яка може перекинути ненависний човен?